НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Оператор АЗС

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Промоутер

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

IT спеціаліст

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы


ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОН / Великобагачанский район / Velyka Bagachka district

Історія району / История района / History of district       

         Великобагачанський район розташований в центральній частині Полтавської області в зоні лісостепу. З ним межують Миргородський, Хорольський, Семенівський, Глобинський, Решетилівський, Шишацький райони Полтавської області. Район був утворений 13 березня 1925 р., а в сучасних межах існує з грудня 1966 р. В районі діють дві селищних і 16 сільських рад, котрі об`єднують 74 населених пункти. Особливістю Великобагачанського району є його певна віддаленість від промислово розвинутих регіонів, що створює сприятливі умови для гарної екологічної ситуації.
          Територія сучасного району була освоєна людиною ще за часів кам`яного віку. Це підтверджують знахідки археології. З Х ст. територія району контролювалася давньоруськими князями. У складі Київської Русі вона належала до Переяславської землі.
          Після татаро-монгольської навали землі по Пслу відходять до Київського князівства, а з 1363 р. до Великого князівства Литовського. В середині XVII ст. французький інженер Боплан видав першу карту України. На ній вже позначено село Богачка. З 1650 р., коли карта побачила світ, починається писемна історія Великобагачанського району.
         Не обійшли стороною район буремні події. Богацька сотня у складі Миргородського полку була активним учасником визвольної війни українського народу 1648-1654 р.р., захищала від шведів свою землю під час Північної війни. Прошуміли над Багаччиною грози революції 1905 і 1917 р.р. У січні 1918 р. в Багачці було встановлено радянську владу.
         Історія Великої Багачки нараховує 400 років. Виникла вона, як і більшість населених пунктів між Сулою і Пслом, шляхом виникнення козацької цивілізації. Селяни і козаки, рятуючись від нестерпного гніту польських панів, бігли з Правобережної України на Лівобережжя. З 1649 р. село Богачка стає сотенним містечком Миргородського полку. Тоді Богацька сотня налічувала 256 чоловік. Двічі (1648 та 1696 р.р.) Богачка вщент спалювалася кримчаками.
         Активну участь в довготривалій Північній війні брали козаки Багачанського полку. Зокрема, в грудні 1701 р. вони були у складі російських військ, які під Ерестрефом отримали першу велику перемогу над шведами.
         В останній чверті XVIII ст., після ліквідації полкового уcтрою, Багачку було включено до складу Миргородського повіту, який з березня 1802 р. увійшов до складу Полтавської губернії. В 1839 р. у Багачці було створено волосне управління. У 1847 р. тут відкрилося приходське училище, в якому навчалося 50 дітей. А в 1881 р. була споруджена Троїцька церква.
        На 1910 рік населення Багачки налічувало 3150 чоловік. Ремісничих людей було не багато: теслярів – 12, шевців – 18, чоботарів – 17, столярів – 5, ковалів – 6, ткачів – 5. Всі інші мешканці займалися землеробством, рідше – вівчарством.
        На 1917 рік Багачка вважалася одним із культурних населених пунктів. Адже в ній діяло дві початкові школи, земська лікарня і дві церкви. Інтелігенція була представлена шістьма вчителями, лікарем та фельдшером. В 1925 році було здійснено нове районування і селище стало райцентром. З цього року за селищем закріплюється назва – Велика Багачка.
        У районному центрі проїздом бував за життя Тарас Шевченко, який за завданнями археологічної комісії описував архітектурні та історичні пам`ятки Полтавщини. Згадка про Велику Багачку є в його повістях “Близнюки” та “Археологічні замітки”.
         Пам`яткою району є дуб, якому більше
700 років. Крім того є ще один дуб, якому близько 400 років. Саме під ним, за переказами, Т. Шевченко в жовтні 1845 р. писав поеми “Невільник” та  “Єретик”. Цей дуб росте в селі Мар`янівка Великобагачансь-кого району.
          Так як Велика Багачка — це козацьке містечко, в 2004 р. тут було встановлено пам`ятний кам`яний знак козацтву. 18 березня 2009 р. в селі Красногорівка було встановлено пам`ятник видатному письменнику М. Гоголю.
         Окрасою Великої Багачки, її духовним центром є церква Різдва Богородиці. Її декілька разів спалювали татари, в останнє  її відбудували в 1710 р., а знищили за часів комунізму в 1937 р. Сучасна будівля церкви є копією споруди 1710 р., перша служба відбулася тут в 2001 р.
         Великобагачанська земля — відомий козацький і кобзарський край, оповитий давниною минулих століть, край великих можливостей та народних традицій.

         Великобагачанский район расположен в центральной части Полтавской области в зоне лесостепи. С ним граничат Миргородский, Хорольский, Семеновский, Глобинский, Решетиловский, Шишацкий районы Полтавской области. Район был создан 13 марта 1925 г., а в современных границах существует с декабря 1966 г. В районе действуют два поселковых и 16 сельских советов, которые объединяют 74 населенных пункта. Особенность Великобагачанского района — его отдаленность от промышленно развитых регионов, которая создает условия для хорошей экологической ситуации.
        Территория современного района была освоена человеком еще со времен каменного века. Это подтверждают  археологические находки. С X в. эти территории контролировались древнерусскими князьями. В составе Киевской Руси они относились к Переяславской земле. После татаро-монгольского ига земли по Пслу отходят к Киевскому княжеству, а с 1363 г. к Великому княжеству Литовскому. В средине XVII в. французский инженер Боплан издал первую карту Украины. На ней уже обозначено с. Богачка. С 1650 г., когда карта увидела мир, начинается письменная история Великобагачанского района.
         Не обошли стороной местные земли и тяжелые события. Богачская сотня в составе Миргородского полка была активным участником освободительной войны украинского народа 1648-1654 г.г., защищала от шведов свою землю во времена Северной войны. Отшумели над Багачанской землей и грозы революций 1905 и 1917 г.г. В январе 1918 г. в Багачке была установлена советская власть.
         История Великой Багачки насчитывает 400 лет. Возникла она, как и большинство населенных пунктов между Сулой и Пслом, путем возникновения казацкой цивилизации. Сельские жители и казаки, спасаясь от беспощадного гнета польской шляхты, бежали с Правобережной Украины на Левобережную. С 1649 г. село Богачка становится сотенным городком Миргородского полка. Тогда Богачская сотня насчитывала 256 человек. Дважды (1648 и 1696 г.г.) Богачка до основания сжигалась крымскими войсками.
         Активное участие в длительной Северной войне принимали казаки Багачанского полка. В частности, в декабре 1701 г. они были в составе русских войск, которые под Эрестрефом одержали первую большую победу над шведами.
         В последней четверти XVIII в., после ликвидации полкового уклада, Багачка была включена в состав Миргородского уезда, который с марта 1802 г. вошел в состав Полтавской губернии. В 1839 г. в Багачке было создано волостное управление. В 1847 г. здесь открылось приходское училище, в котором обучалось 50 детей. А в 1881 г. была построена Троицкая церковь.
         В 1910 г. население Багачки составляло 3 150 человек. Ремесленников было немно-го: плотников – 12, портных – 18, сапожников – 17, столяров – 5, кузнецов – 6, ткачей – 5. Остальные жители занимались земледелием, реже — овчарством. В 1917 г. Багачка считалась одним из культурных населенных пунктов. Ведь в ней действовало две начальные школы, земская больница и две церкви. Интеллигенция была представлена шестью учителями, врачом и фельдшером. В 1925 г. было произведено новое районирование и поселок стал районным центром. С этого времени за ним закрепляется название — Великая Багачка.
         В районном центре проездом бывал Тарас Шевченко, который по заданию археологической комиссии описывал архитектурные и исторические памятники Полтавщины. Упоминание о Великой Багачке есть в его повестях «Близнецы» и «Археологические заметки». Одной из достопримечательностей района является дуб, которому более 700 лет. Кроме этого есть еще один дуб — ему 400 лет — под которым Т. Шевченко, по преданию, писал поэмы «Невольник» и «Еретик». Он растет в с. Марьяновка.
        Так как Великая Багачка — это казацкий городок, в 2004 г. здесь был установлен памятный каменный знак казачеству. 18 марта 2009 г. в с. Красногоровка был установлен памятник  писателю Н. Гоголю.
        Украшением Великой Багачки, ее духовным центром является церковь Рождества Богородицы. Ее несколько раз сжигали татары, последний раз ее восстановили в 1710 году, а разрушили при коммунистическом режиме в 1937 г. Современное здание церкви — это копия постройки 1710 г., первая служба в которой произошла в 2001 г.
       Великобагачанская земля — известный казацкий и кобзарский край, окутанный стариной ушедших веков, край больших возможностей и народных традиций.


       Velyka Bahachka district is located in the central part of Poltava region in the zone of forest-steppe, forming boundaries with Myrhorod, Khorol, Semenivka, Globyno, Reshetylivka, Shyshaky districts of Poltava region. The district was formed on March 13, 1925, and has existed since December 1966 within its present boundaries.  There are two township and 16 rural councils, which unite 74 settlements. The feature of Velyka Bahachka district is its remoteness from the industrialized regions, which creates favorable conditions for a good ecological situation.
        The territory of the modern district was pioneered by man even in the times of the Stone Age. This is confirmed by the archeological discoveries. Since the 10th century the territory of the district has been controlled by the Old Russian Princes. In Kievan Rus, it belonged to the territory of Pereiaslav. After the Tatar-Mongol yoke the lands along the River Psel went to Kiev Principality, and since 1363 to the Grand Duchy of Lithuania. In the mid-17th century a French engineer Boplan issued the first map of Ukraine. It has already contained the village Bohachka marked. Since 1650, when the map appeared, has begun the written history of Velyka Bahachka district.
        The violent events did not give the district a wide berth. Bogatska sotnia in Myrhorod Regiment was an active participant in the liberation war of the Ukrainian people in 1648-1654, defending their land from the Swedes during the Northern War. The revolution of 1905 and 1917 thundered down Bahachchyna. In Bahachka the Soviet power was established in January 1918.
        The history of Bahachka amounts to 400 years. It originated like most settlements between the Sula and the Psel by the emergence of the Cossack civilization. The Peasants and the Cossacks, fleeing from the oppression of Polish lords, migrated from the right bank of Ukraine to the left bank. Since 1649 the village Bahachka became a sotnia town of Myrhorod Regiments. A sotnia in Bahachka consisted of 256 people back then. Twice (in 1648 and 1696) Bahachka was completely burned by the Crimeans.
        Actively involved in a longterm Northern War were the Cossacks of Bahachka Regiment. In particular, in December 1701, they were a part of the Russian troops, who under the direction of Erestref gained the first big victory over Sweden. In the last quarter of the 18th century, after the elimination of the regimental system, Bahachka was included in the County of Myrhorod, which in March 1802 became a part of Poltava Province. In 1839 volost’ management was created in Bahachka. In 1847 a parish school was opened there, in which 50 children studied. In 1881 Trinity Church was erected. In 1910 the population in Bahachka was 3150 people. There were not many craftsmen (12 carpenters, 18 seamers, 17 shoemakers, 5 joiners, 6 blacksmiths, 5 weavers). All the other residents were engaged in agriculture or at least sheep breeding.
        In 1917, Bahachka was considered to be one of the cultural settlements by the peasants of the surrounding villages, since there were two primary schools, two churches and a small hospital. The intelligentsia was represented by six teachers, a doctor and a doctor's assistant. In March 1923 Bahachka became the center of the village Council. In 1925, a new zoning occurred and the village became a district center. Since that year the name of the village has become Velyka Bahachka.
       Taras Shevchenko, who described the architectural and historical monuments of Poltava by order of the archaeological commission, visited the district center during his lifetime for several times. The mention of Velyka Bahachka can be found in his narratives “Twins” and “Archaeological notes”. A memorable place of the district is its oak, which is more than 700 years old. Furthermore, there is another oak, the age of which is about 400 years. Under this oak Shevchenko wrote the poems “Slave” and “Heretic” in October 1845. It grows in the village Marianivka in Velyka Bahachka district.
       As Velyka Bahachka is a Cossack village, a stone monument was erected here to Cossacks in 2004. On March 18, 2009, the monument to an outstanding writer Gogol was built in the village of Krasnogorivka. The adornment of Velyka Bahachka, its spiritual center is the Church of the nativity of the Virgin Mary. It was burned down several times in the past by Tatars, reconstructed in 1710, and destroyed in the era of communism in 1937. The modern church is a copy of the 1710 building and the first divine service was held in 2001.
       The territory of Velyka Bahachka is a wellknown Cossack and Kobzar area, being twined around by the antiquity of the past centuries, the source of great opportunities and popular traditions.

  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0383 сек, посетили 4283 раз.