НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

НОВІТНЯ СТОМАТОЛОГІЯ НА ОГНІВЦІ

м. Полтава, вул. Боровиковського, 2/2 (зупинка Колективна, автобус №38, 40)

(097) 030-76-36, (066) 427-52-23, (095) 781-44-04, (0532) 67-04-40

ДиканькаМлин, ТОВ

38500, Полтавська область, Диканський р-н, смт. Диканька, вул. Бузкова, 21

(05351) 9-15-89

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы


Пирятинський район /  Пирятинский район /  Pyriatyn district

Історія району / История района / History of district 

           Пирятинський район розташований в північно-західній частині Полтавщини, в лісостеповій зоні. З ним межують Гребінківський, Лубенський, Чорнухинський райони Полтавської області, Варвинський і При-луцький райони Чернігівської області, Яготинський район Київської області, Драбовський район Черкаської області. На території Пирятинського району 1 міська і 14 сільських рад, які об`єднують 42 населених пункти. Пирятинський район було утворено у 1923 р. з Пирятинської і Городищенської волостей Пирятинського повіту.
  Стародавній Пирятин виник на сході Київської Русі як місто-фортеця між річкою Удай і її притокою Перевод. Залишки укріплення збереглися до наших днів в урочищі Замок. Оточений з трьох боків ріками і болотами, Пирятин зіграв важливу роль в захисті земель Київської Русі від нападів половців. Місто вперше згадується в Лаврентіївському літописі у 1155 р.
  Літописець розповідає, що князь Гліб Юрійович, повертаючись після невдалого походу на Переяслав, захопив Пирятин. Відомо декілька версій відносно походження назви міста. Вірогідним є припущення вченого-філолога А. Соболевського, що ця назва походить від імені Пирят, скороченого імені київського боярина XI-XII ст. Пирогоста. В XIII ст. Пирятин, який був вже значним населенним пунктом, спалили монголо-татари. Близько 1362 р. місто захопили литовські феодали. Після заключення Люблінської унії Пирятин опинився під владою Польщі. В 1578 р. Пирятин захопив шляхтич М. Грибунович-Байбуза. В наступному десятиріччі землі Байбузи по рікам Сула і Удай перейшли до рук магната О. Вишневецького. Олександр Вишневецький перейменував Пирятин в Михайлове, на честь свого батька, але ця назва не прижилася.
  В першій половині XVII ст. Пирятин перейшов до його сина Ієремії Вишневецького. Як населенний пункт він вже був позначений на карті Г. Боплана. В “Книге Большому Чертежу”, складеному в 1627 р., Пи-рятин згадується як місто. Навесні 1648 р. селянсько-козацьке військо, серед якого було немало пирятинців, звільнило місто від польсько-шляхетського гніту. Пирятин став сотенним містечком Кропивенського, а, пізніше, Лубенського полків.
   Як свідчать переписні книги XV ст., Пирятин був містом, де жило майже 3400 чоловік. Більша частина його жителів займалася ремеслом і торгівлею. Під час Північної війни Пирятин був ареною воєнних дій між росіянами і шведами. Пирятинці виступали на боці росіян. За вірність під час воєнних дій 1708-1709 р.р. Петро I жалував Пирятину царську грамоту. В кінці XVIII ст. місто було забудоване переважно дерев`яними будиночками, від чого часто відбувалися пожежі.
    У вересні 1781 р. указом Катерини II Пирятин було проголошено повітовим містом спочатку Київського намісництва, потім Малоросійської губернії, а з 1802 р. — Полтавської. В 1810 р. кількість жителів Пирятина складала 3700 чоловік. Населення переважно займалось дрібними ремеслами, землеробством і торгівлею. Чотири рази на рік в місті відбувалися ярмарки, на які приїжджали купці з Ніжина, Прилук, Лубен, Переяслава та інших міст.
   В роки першої російської революції (1905-1907) в Пирятині відбувалися страйки. В січні 1918 р. тут було всановлено радянську владу. 1925 р. Пирятин віднесено до розряду міст, в 1926 р. засновано міську раду. З вересня 1930 р. місто безпосередньо підпорядковується столиці України – Харкову, 1932 р. Пирятин і район віднесено до складу Харківської області, а з вересня 1937 р. – до новоствореної Полтавської області.
   З історією Пирятина пов`язані імена видатних людей нашої країни. Тут народилися відомий український живописець-монументаліст Іван Максимович (1679-1745), видатний російський вчений Платон Якович Гамалія (1766-1817рр), російський мистецтвознавець, конференц-секретар Петербурзької Академії мистецтв В. І. Григорович (1786-1865 р.р.), який приймав активну участь у викупі Т. Шевченка із кріпацтва. Юнацькі роки Є. П. Гребінки теж пов`язані з Пирятином. Часто бував тут і сам Т. Г. Шевченко.
Серед архітектурних пам`яток району є Різдвяний собор, побудований в стилі барокко, березоворудський краєзнавчий музей. Цікавою пам`яткою архітектури є садиба сім`ї Закревських. Це замково-парковий комплекс в стилі необарокко. Крім того пам`яткою також є родова усипальниця сім`ї Закревських, побудована в формі єгипетської піраміди в кінці XIX ст. Г. Закревським, який був на службі у імператора Олександра III. Є на території району приватний художній салон творчої сім`ї Василенко. Тут зібрана багата колекція виробів народних майстрів не тільки Полтавщини, але і всієї України. Природними пам`ятками району є Дейманівський ландшафтний заказник державного значення, Куквинський гідрологічний заказник. Пам`яткою садово-паркового мистецтва є Березоворудський парк.
   Пирятинщина – чудовий, мальовничий край із цікавою історією та багатою культурною спадщиною, яка виходить із глибини віків.

    Пирятинский район находится в северо-западной части Полтавщины, в лесостепной зоне. С ним граничат Гребенковский, Лубенский, Чернухинский районы Полтавской области, Варвинский и Прилуцкий районы Черниговской области, Яготинский район Киевской области, Драбовский район Черкасской области. На территории Пирятинского района 1 городской и 14 сельских советов, объединяющих 42 населенных пункта. Пирятинский район был создан в 1923 г. из Пирятинской и Го-родищенской волостей Пирятинского уезда. 
   Древний Пирятин возник на востоке Киевской Руси как город-крепость между рекой Удай и ее притоком — рекой Перевод. Остатки укреплений сохранились и до наших дней в урочище Замок. Окруженный с трех сторон реками и болотами, Пирятин сыграл важную роль в защите земель Киевской Руси от нападений половцев. Город впервые упоминается в Лаврентьевской летописи в 1155 г. Летописец рассказывал, что князь Глеб Юрьевич, возвращаясь после неудачного похода на Переяслав, захватил Пирятин.
   Известно несколько версий относительно происхождения названия города. Вероятна версия ученого-филолога А. Соболевского, что это название происходит от имени Пирят, сокращенного имени боярина XI-XII в.в. Пирогоста. В XII в. Пирятин, который был уже значительным населенным пунктом, сожгли монголо-татары. Около 1362 г. город захватили литовские феодалы. После заключения Люблинской унии Пирятин оказался под властью Польши. В 1578 г. Пирятин захватил шляхтич М. Грибунович-Байбузы. В следующем десятилетии земли Байбузы по рекам Сула и Удай перешли в руки магната А. Вишневецкого. Александр Вишневецкий переименовал Пирятин в Михайлово, в честь своего отца, но это название не прижилось.
   В первой половине XVI в. Пирятин перешел к его сыну Иеремии Вишневецкому. Как населенный пункт он уже был обозначен на карте Г. Боплана. В “Книге Большому Чертежу”, сложенной в 1627 г., Пирятин упоминается как город. Весной 1648 г. крестьянско-казацкое войско, среди которого было немало пирятинцев, освободило город от гнета польской шляхты. Пирятин стал сотенным городком Кропивенского, а позже Лубенского полков. Как свидетельствуют переписные книги, в середине XV в., Пирятин был городом, в котором проживало почти 3400 человек. Большая часть его жителей занималась ремеслом и торговлей.
    Во времена Северной войны Пирятин был ареной военных действий между русскими и шведами. Пирятинцы выступали на стороне русских. За верность во время военных действий 1708-1709 г.г. Петр I пожаловал Пирятину царскую грамоту. В конце XVIII в. город был застроен преимущест-венно деревянными домами, из-за чего часто происходили пожары.
   В сентябре 1781 г. указом Екатерины II Пирятин был объявлен уездным городом вначале Киевского наместничества, затем Малороссийской гуребнии, а с 1802 г. — Полтавской. В 1810 г. количество жителей Пирятина составило 3700 человек. Население преимущественно занималось мелкими ремеслами, земледелием и торговлей. Четыре раза в год в городе проходили ярмарки, на которые приезжали купцы из Нежина, Прилук, Лубен, Переяслава и др. городов.
   В годы первой российской революции (1905-1907) в Пирятине происходили восстания. В январе 1918 г. здесь провозгласили советскую власть. В 1925 г. Пирятин отнесли к разряду городов, в 1926 г.  был ос-нован городской совет. С сентября 1930 г. город непосредственно подчиняется столице Украины — Харькову, в 1932 г. Пирятин и район включены в состав Харьковской области, а с сентября 1937 г. — но-вообразованной Полтавской области.
  С историей Пирятина связаны имена известных людей нашей страны. Здесь родился известный украинский живописец-монументалист Иван Максимович (1679-1745), известный русский ученый Платон Яковлевич Гамалия (1766-1817), русский искусствовед, конференц-секретарь Петербургской Академии искусств В. Григорович (1786-1865), который принимал активное участие в выкупе Т. Шевченко из крепостничества. Юношеские годы Е. П. Гребинки также связаны с Пирятином. Часто бывал здесь и сам Т.  Шевченко.
   Среди архитектурных памятников района есть Рождественский собор, построенный в стиле барокко, краеведческий музей, Березоворудский краеведческий музей. Интересной архитектурной достопримеча-тельностью  является усадьба семьи Закревских. Это замково-парковый комплекс в стиле необарокко. Кроме того достоприме-чательностью также является родовая усыпальница семьи Закревских, построенная в форме египетской пирамиды в конце XIX в. И. Закревским, который состоял на службе у императора Александра III. Интересен частный художественный салон творческой семьи Василенко. Здесь собрана богатая коллекция изделий народных мастеров не только Полтавщины, но и всей Украины. Природными памятками района являются Деймановский ландшафтный заказник государственного значения, Куквинский гидрологический заказник. Замечательный образец садово-паркового искусства — Березоворудский парк.
   Пирятинский район — живописный край с интересной историей и богатой культурной традицией, исходящей из глубины веков.

   Pyriatyn district is located in the northwestern part of Poltava, in the forest-steppe zone, forming boundaries Hrebinka, Lubny, Chornukhy districts of Poltava region, Varva and Pryluky districts of Chernihiv region, Yahotyn district of Kyiv region, Cheese, Drabov district of Cherkasy region. On the territory of Pyriatyn district there is 1 town and 14 rural councils that unite 42 settlements. Pyriatyn district was formed in 1923 out of Pyriatyn and Horodysche volosts of Pyriatyn County.
   Pyriatyn originated in the east of the ancient Kievan Rus as a town-fortress between the River Uday and its tributary, the Perevod. The remains of the fortification survived to our days in the Gorge Zamok. Surrounded by rivers and swamps on three sides, Pyriatyn played an important role in protecting the lands of Kievan Rus against the Polovtsian attacks. The town was first mentioned in the chronicle of St. Lawrence in 1155.
  The chronicler tells that Prince Glib Yuriyovych, returning after an unsuccessful campaign to Pereyaslav, captured Pyriatyn. We know several versions regarding the origin of the name of the town. The speculation of the scientist-philosopher A. Sobolevsky is that this name is derived from the name Pyriat, the acronym of the name of a boyar of the 11-12 centuries Pyrohost. In the 13th century Pyriatyn, which was already a significant settlement, was burnt by Mongol-Tars. In about 1362, the town was seized by the Lithuanian Lords. After the conclusion of Lublin agreement Pyriatyn ended up under the rule of Poland. In 1578 Pyriatyn was captured by a nobleman M. Hrybunov-Baibuza. In the next decade, the lands along the Rivers Sula and Uday were transferred to a magnate O. Vyshnevetsky, who renamed Pyriatyn to Mykhailove, in honor of his father, but this name did not stick.
  In the first half of the 17th century Pyriatyn was given to his son Iyeremiya Vyshnevetsky. As a settlement it was marked on the map of Boplan. In “The book to a Big Draft”, compiled in 1627, Pyriatyn was referred to as a town. In the spring of 1648, the peasant-Cossack liberated the town from the Polish oppression. Pyriatyn became a sotnia town of Kropyva, and later Lubny regiments. As evidenced by the census of the 15th century it was a town of nearly 3,400 people. Most of its residents developed the craft and trade. During the Great Northern War Pyriatyn was a scene of hostilities between Russians and Swedes. Pyriatyn people supported the former. For loyalty during the war years of 1708-1709 Peter I awarded Pyriatyn with the King’s letter of commendation.
   In September 1781 the Decree of Catherine II proclaimed Pyriatyn a district town of Kyiv vicegerency, then of Malorosiya province, and from 1802 of Poltava. In 1810, the number of inhabitants was about 3700. The population was predominantly involved in the small handicrafts, farming and trade. In the years of the first Russian Revolution (1905-1907) there were strikes in Pyriatyn. In January 1918 the Soviet power was proclaimed here. In 1925 Pyriatyn was ranked as a town and in 1926 the Town Council was founded. From September 1930, the town directly subordinated to the capital of Ukraine, Kharkiv, in 1932, Pyriatyn and the district belonged to Kharkiv region, and from September 1937 to newly formed Poltava region. The names of famous people of Ukraine are associated with the history of Pyriatyn.
    Here a renowned Ukrainian painter Ivan Maksymovych (1679-1745), a prominent Russian scientist Platon Yakovych Hamalia (1766-1817), a Russian art critic, a secretary of the Imperial Academy of Arts V.I. Hryhorovych (1865-1786), who took an active part in buying out T. Shevchenko from slavery, was born here. The adolescence of Ye.P. Hrebinka is associated with Pyriatyn. Among the architectural sites there is the Cathedral of the Nativity of the Mother of God, built in baroque, the Local history museum. An interesting architectural sight is the farmstead of the Zakrevskys. This is a castle-park complex in new-baroque. In addition there is also a burial vault of the Zakrevskys built in the form of an Egyptian pyramid at the end of the 19th century by H. Zakrevsky, who serviced the Emperor Alexander III. The district has a private art gallery of a creative family of the Vasylenkos. The natural sites are Deiman landscape reserve of state significance and Kukvynka hydrological reserve. The landscape architecture sight is Berezova Rudka Park.
   Pyriatyn district is a wonderful, scenic place with an interesting history and rich cultural heritage that comes from the depth of ages.

  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0360 сек, посетили 2161 раз.