НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Міська санітарно-епідеміологічна станція

Полтава, вул. Івана Мазепи, 57

(0532) 63-40-86

Головне Управління Держсанепідслужби в Полтавській області

Полтавська обл., м. Полтава, вул. Ватутина, 35 а

(0532) 60-62-65, 56-92-18, 2-87-38, 2-87-18

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы



Новосанжарський район /  Новосанжарский район /  Novi Sanzhary district

Історія району / История района / History of district 

        Новосанжарський район знаходиться в південно-східній частині Полтавської області. З ним межують Полтавський, Машівський, Решетилівський, Кобеляцький райони Полтавської області та Царичанський і Магдалинівський райони Дніпропетровської області. На території району є 79 сіл, які підпорядковуються 29 сільським радам. Новосанжарський район утворено 7 березня 1923 року.
    Згідно археологічних досліджень на території району виявлено поселення доби неоліту, пізньої бронзи, скіфів, сарматів, черняхівської культури, давньоруські поселення. Поблизу села Мала Перещепина Новосанжарського району в 1912 р. було знайдено скарб, а саме залишки поховання представників вищої знаті кочівників 2-ї половини VII ст. н.е.
   Загальна вага скарбу становить 75 кг. Значну групу становить посуд, частина якого має візантійські клейма та написи. Також серед предметів є зброя, багате спорядження вершника, коня. Історичні джерела засвідчують, що слово Санжари тюркського походження і в перекладі означає урочище або брід.
   За народними переказами, 1243 р. на березі річки Ворскли на зимівлю влаштовувалася орда татар саме там, де тепер розташоване селище. А оскільки урочищ і бродів тут могло бути багато, то була й підстава для назви “санжари”.
   В історичних джерелах Санжари вперше згадуються 1636 р. На карті Г.  Боплана уже показано населений пункт Санжарів Новий, який входив до черкаського староства. Але до середини XVII ст. Нові Санжари були очевидно невеликим поселенням, бо серед 19 міст і містечок Полтавського полку, занесених у реєстр 1649 р., вони не визначені.
    Значним поселенням Нові Санжари стали при Богдані Хмельницькому, який універсалами від 1650 і 1651 р.р. дозволив утікачам із Правобережної України селитися на землях, що належали до “гетьманської булави”. У 1653 р. згадуються Нові Санжари у складі Полтавського полку. У 1661-1663 р.р. Нові Санжари і Новосанжарська сотня входили до Кременчуцького полку. 1672 р. Нові Санжари мали стратегічне значення як передовий військовий пост у битві загонів Запорізької Січі та Білгородської орди. У зоні бойових дій Новосанжарська земля опинилася і під час Північної війни 1700 -1721 р.р. Козаки Но-восанжарської сотні брали участь у боротьбі проти шведських інтервентів. Навесні 1709 р. шведи захопили містечко і розмістили тут свій гарнізон. Через Нові Санжари відступали рештки шведської армії, яка потерпіла нищівної поразки під Полтавою.
   В 1909 р. на честь 200-річчя перемоги під Полтавою в містечку споруджено пам`ятник (який було відновлено в 1964 р.). 1760 р. гетьман Лівобережної України К. Розумовський віддав Новосанжарські землі у спадкове і довічне володіння графу Р. Воронцову. З 1764 р. Нові Санжари — сотенне містечко Новосанжарської сотні Полтавського полку віднесено до Новоросійської губернії, у 1796-1802 р.р.  містечко входило до Малоросійської губернії, а з 1802 р. — до Полтавської.
   На той час на території Нових Санжар діяли Архангело-Михайлівська, Успенська, Миколаївська і Троїцька церкви. На початку XIX ст. в містечку проживало в основному козацьке населення. Здавна була відкрита козацька школа. 1839 р. замість неї відкрили церковно-парафіяльну. На кінець XIX ст. в Нових Санжарах діяло 2 невеликих воскових заводи, 31 цегельний, 6 шкіряних, кілька олійниць, кузень, кравецькі майстерні. В січні 1918 р. тут було проголошено радянську владу. В 1923 р. Нові Санжари стали центром Новосанжарського району.
  Серед видатних людей Новосанжарщини — відомий поет і державний діяч, Герой України, Борис Олійник; кандидат хімічних наук, старший науковий співробітник Інституту атомної енергетики ім. Курчатова Віктор Храмченков; доктор фізико-математичних наук, співробітник Інституту надтвердих матеріалів Національної академії наук України Володимир Кущ; відомий письменник і фольклорист Мусій Кононенко, художники Данило Левенець, Федір Деряжний; лікарі Федір Кобезький, нагороджений орденом Леніна; фронтовик Онисим Чернов, який багато років очолював центральну районну лікарню, військовий льотчик Галина Корсун.
   У районі є Малоперещепенський заказник державного значення, Ревазівський заказник та дві пам`ятки природи: парк “Перемога” у Нових Санжарах і “Рудні піски” — місцевого значення. Крім того в селищі є лісопарк імені Воїнів-інтернаціоналістів, сквер Пам’яті жертв голодомору 1932-1933 р.р., об’єкт комплексного благоустрою «Козацький Стан», де розміщено Альтанку Святої Покрови та єдиний в області Місток закоханих; заказник природи “Вовчі Гори”, територія якого благоустроєна, засаджена бузком, горобиною, кленами.
   В червні 2008 р. відкрито і освячено храм-каплицю Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, яку збудовано на одній з найвищих точок селища. Збудовано також оглядову вежу.
   А найбільшої популярності Новосанжарська земля досягла завдяки чарівній природі, благодатному клімату та цілющій воді.

   Новосанжарский район находиться в юго-восточной части Полтавской области. С ним граничат Полтавский, Машевский, Решетиловский, Кобеляцкий районы Полтавской области и Царичанский и Магдалиновский районы Днепропетровской области. На территории района есть 79 сел, которые подчиняются 29 сельским советам. Новосанжарский район был создан 7 марта 1923 года.
  Согласно археологическим данным на территории района обнаружены поселения периода неолита, поздней бронзы, скифов, сарматов, черняховской культуры, древне-русские поселения. Вблизи с. Малая Перещепина Новосанжарского района в 1912 г. был обнаружен клад, а именно остатки захоронения высшей знати кочевников 2-й половины VII в. н. э.
  Общий вес клада составил 75 кг. Значительную группу составляет посуда, часть которой имеет визайнтийские надписи. Также среди предметов есть оружие, богатое снаряжение всадника, коня. Исторические источники свидетельствуют, что слово Санжары тюркского происхождения и в переводе обозначает урочище или брод. За народными сказаниями, 1243 г. на берегу реки Ворсклы на зимовку обосновывалась орда татар именно здесь, где теперь размещается поселение. А поскольку урочищ и бродов здесь могло быть много, то были и основания для названия «санжары».
  В исторических источниках Санжары впервые упоминаются в 1636 г. На карте Г. Боплана уже отмечен населенный пункт Санжаров Новый, который входил в состав черкасского староства. Но к середине XVII в. Новые Санжары были очевидно небольшим проселением, потомучто среди 19 городков и поселков Полтавского полка, занесенных в реестр 1649 г., они не значатся.
  Значительным поселением Новые Санжары стали при Богдане Хмельницком, который универсалами от 1650 и 1651 г.г. позволил беглецам из Правобережной Украины селиться на землях, которые принадлежали к «гетьманской булаве». В 1653 г. упоминаются Новые Санжары в составе Полтавского полка. В 1661-1663 г.г. Новые Санжары и Новосанжарская сотня входили в состав Кременчуцкого полка. В 1672 г. Новые Сан-жары имели стратегическое значение как передовой военный пост в битве отрядов Запорожской Сечи и Белгородской орды. В зоне боевых действий Новосанжарская земля очутилась и во время Северной войны 1700-1721 г.г. Казаки Новосанжарской сотни брали участие в борьбе против шведских интервентов. Весной 1709 г. шведы захватили городок и разместили здесь свой гарнизон. Через Новые Санжары отступали остатки шведской армии, которая потерпела поражение под Полтавой.
  В 1909 г. в честь 200-летия победы под Полтавой в городке сооружен памятник. В 1760 г. гетьман Левобережной Украины К. Разумовский отдал Новосанжарские земли в наследственные и пожизненные владения графа Р. Воронцова. С 1764 г. Новые Санжары — сотенный городок Новосанжарской сотни Полтавского полка относится к Новороссийской губернии, в 1796-1802 г.г. входит в состав Малороссийской губернии, а с 1802 г. — к Полтавской. В то время на территории Новых Санжар действовали Архангело-Михайловская, Успенская, Николаевская и Троицкая церкви.
  В начале XIX в. в городке проживало в основном казацкое население. В конце XIX в Новых Санжарах действовало 2 небольших восковых завода, 31 кирпичный, 6 кожевенных, несколько маслобоек, швейные мастерские. В январе 1918 г. была установлена советская власть. В 1923 г. Новые Санжары стали центром Новосанжарского района.
  Среди знаменитых людей Новосанжарщины — известный поэт и государственный деятель, Герой Украины Борис Олейник; кандидат химических наук, старший науч-ный сотрудник Института атомной энергетики им. Курчатова Виктор Храмченков; доктор физико-математических наук, сотрудник Института сверхтвердых материалов Национальной академии наук Украины Владимир Кущ; известный писатель и фольклорист Мусий Кононенко; художники Данило Левенец, Федор Деряжный; врачи Федор Кобезский, награжденный орденом Ленина; фронтовик Анисим Чернов, который много лет возглавлял центральную районную больницу, военный лётчик Галина Корсун.
  В районе имеется “Малоперещепинский” заказник государственного значения, “Ревазовский” заказник и две памятки природы: парк “Победы” в Новых Санжарах и “Рудные пески” — местного значения. Кроме того в поселке есть лесопарк имени Воинов-интернационалистов, сквер Памяти жертв голодомора 1932-1933 г.г., объект комплексного благоустройства «Казацкий стан», где размещена Беседка Святой Покровы, еди-нственный в области Мост влюбленных, заказник природы Волчьи Горы, территория которого благоустроена, засажена сиренью, рябиной, кленами. В июне 2008 г. открыт и освящен храм-часовня Веры, Надежды, Любви и матери их Софии, которую постро-ено на одной из высоких точек поселка.  Построена также смотровая башня. А наиболее известна Новосанжарская земля благодаря своей чудесной природе, благодатному климату и целительной воде.

   Novi Sanzhary district is located in the south-eastern part of Poltava region, forming boundaries with Poltava, Mashivka, Reshetylivka, Kobeliaky districts of Poltava region and Tsarychanka and Mahdalynivka districts of Dnipropetrovsk region. There are 79 villages, which are subordinate to 29 rural councils, on territory of the district. Novi Sanzhary district was founded on March 7, 1923.
   According to the archaeological research the settlements of the Neolithic Age, the Late Bronze Age, the Scythians, the Sarmatians, and of Chernyakhiv culture as well as Old Russian settlements were discovered on the territory of the district. Near the village of Mala Pereschepyna in Novi Sanzhary district in 1912 a treasure was found, namely the remains of the burial of the nomadic higher nobility of the 2nd half of the 7th century AD.
   The total weight is 75 kg. A significant group is dishes, a part of which has Byzantine stamps and inscriptions. Historical sources reveal that the word Sanzhary is of Turkic origin and is translated as tract or ford. According to folk legends of 1243, on the bank of the River Vorskla a horde of Tatars settled for a winter, on the same spot where the village is now located. And since there were a lot of tracts and fords, it was also the foundation for the name of “sanzhary”.
   In historical sources for the first time Sanzhary was mentioned in 1636. On H. Boplan’s map, Sanzhary Novi, which belonged to Cherkasy starostvo, was already marked. But in the mid-17th century Novi Sanzhary was obvi-ously a small settlement, because among the 19 cities and towns of the Poltava Regiment, registered in 1649, they were not defined.
  Novi Sanzhary became a significant settlement in the time of Bohdan Khemnytsky, who with his decrees of 1650 and 1651 allowed the refugees from the right-bank Ukraine to settle on the lands that were under the Hetman Mace. In 1653, Novi Sanzhary was mentioned in Poltava Regiment. In 1661-1663 Novi Sanzhary and Novi Sanzhary sotnia comprised Kremenchuk Regiment. In 1672 Novi Sanzhary had strategic importance as an advanced military post in the battle between troops of Zaporizhzhya Sich and Belgorod hordes. In the area of the fighting Novi Sanzhary was during the Great Northern War of 1700-1721. The Cossacks of Novi Sanzhary sotnia took part in the fight against Swedish invaders. In the spring of 1709, the Swedes captured the town and placed a garrison here.
  In 1909, in honor of the 200th anniversary of Poltava victory in the town a monument was erected (which was restored in 1964). In 1760, the hetman of the left-bank Ukraine K. Ro-zumovsky gave Novi Sanzhary district in he-reditary and lifelong possession of count R. Vorontsov. From 1764, Novi Sanzhary, a sotnia town of Novi Sanzhary sotnia of Poltava Regiment, was assigned to Novorosijska province, in 1796-1802 the town was part of the Malorosijska province, and from 1802 of Poltava.
   At that time, in the territory of Novi Sanzhary there were the Church of the Archangel Michael, the Assumption Church, St. Michael Church and the Trinity Church. At the beginning of the 19th century in the town there was mostly Cossack population. In 1839, instead of Cossack school, a parochial one was opened. At the end of the 19th century in Novi Sanzhary there were 2 small wax plants, 31 brick factories, 6 leather plants, a few oil factories, forges and sewing workshops. In January 1918 the Soviet power was proclaimed here. In 1923 Novi Sanzhary became the center of Novi Sanzhary district.
  Among the prominent people of Novi Sanzhary district was a known poet and statesman, the hero of Ukraine, Borys Oliynyk; a PhD, a senior researcher of Kurchatov Institute of atomic energy Viktor Khramchenkov; a doctor of physical and mathematical sciences, an employee of the Institute of superhard materials of the National Academy of Sciences of Ukraine Volodymyr Kusch; a famous writer and folklorist Musiy Kononenko; artists Danylo Levenets, Fedir Deriazhnyi; doctors Fedir Kobezkyi, decorated with Lenin order; war veteran Onysym Chernov, who headed the Central District Hospital, a military pilot Galina Korsun.
  In the district there is Mala Pereschepyna reserve of state importance, Revaziv reserve and two nature sites: “Victory Park” in Novi Sanzhary and “Ore sands” of local significance. In addition, there is a woodland park named after internationalist warriors, a square in honour of the victims of the famishment of 1932-1933, “Kozatskyi Stan” land with the Intercession arbour, the Bridge of lovers; a nature reserve “Wolf Mountains”.
   In June 2008 the temple of Faith, Hope, Love, and their mother Sophia was opened and consecrated. An observation tower was also built here. But great popularity of Novi Sanzhary was thanks to the magic nature, benign climate and curative water.

  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0422 сек, посетили 2437 раз.