НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Зебра, типографія, Полтавське представництво

вул. Соборності, 14, оф. 14, м. Полтава, Україна, 36020

(0532) 56-24-66, 65-56-12, 096 484 62 40

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы


Миргородський район /  Миргородский район / Myrhorod district

Історія району / История района / History of district 

      Миргородський район розташований в північно-західній частині області, в лісостеповій зоні. Він межує з Гадяцьким, Лохвицьким, Лубенським, Хорольським, Великобагачанським, Шишацьким, Зіньківсь-ким районами Полтавської області. Район утворений 7 березня 1923 р. в складі Лубенського округу. 30 грудня 1962 р. до нього приєднали всю територію Комишнянського і частину Великобагачанського районів. З 1932 по 1937р.р. — Миргородський район входив до складу Харьківської області, а з жовтня 1937 р. входить до Полтавської. В сучасних кордонах існує з 8 грудня 1966 р. В межах району розташовано 2 селища міського типу, 98 сіл та районний центр — місто обласного підпорядкування — Миргород.
     Перші археологічні знахідки на території Миргородщини пов`язані з епохою пізнього бронзового періоду. Так, на околиці с. Довгалівка збереглися рештки поселення пізньої бронзи. На північній околиці с. Малі Сорочинці також виявлено поселення пізньої бронзи, де збереглися рештки раннього слов`янського поселення черняхівської культури. На території с. Комишня існують знахідки, які відносяться до періоду бронзи, дотепер збереглися рештки стародавніх укріплень черняхівської культури.
  У добу Київської Русі територія Миргородщини входила до Переяславщини. Як і всі землі Полтавщини Миргородщина понад 240 років перебувала під татаро-монгольським ігом. З середини XIII ст. мир-городський край входить до складу Литовської держави. Назви окремих урочищ ще й досі нагадують про давню литовську інтервенцію, зокрема Литовські ліси. В цей час стало відоме поселення  Миргородок.
   Після укладання Люблінської унії 1569 р. становище миргородського краю значно погіршилося. Безпосереднім наслідком Люблінського сейму для Миргородщини був перехід її території під юрисдикцію Корони Польської. Посилення гніту змуcило мужніх та енергійних людей кидати рідні оселі і шукати кращої долі. Внаслідок козацької колонізації виникла ціла низка населенних пунктів на Полтавщині і, зокрема, на Миргородщині: села Зубівка, Хомутець, Бакумівка, Гаркушинці. З виникненням нових міст і містечок розвивалися ремесла, торгівля. В Миргороді торги відбувалися на Різдво Богородиці та Миколин день.
  З кінця XVI ст. починаються великі селянсько-козацькі повстання участь в яких беруть і козаки Миргородщини. Зокрема вони відзначилися в повстаннях Павла Бута 1637 р. та Якова Острянина 1638 р., що призвело до тимчасової ліквідації Миргородського полку. Та під час визвольної війни Б. Хмель-ницького його було відновлено. Миргородський полк був найбоєздатнішим і найчисельнішим у війську Б. Хмельницького.
   Після Переяславської Ради 1654 р. між Росією і Польщею розпочалася війна в якій брало участь і населення Миргородщини. Ці події закінчуються Андрусівським перемир`ям 1667 р., за яким Лівобережна Україна, в тому числі і Миргородщина входить до складу Росії. На початку XVIII ст. Миргородський полк відіграв значну роль у боротьбі проти шведів. У боях під Обухівкою і Сорочинцями козаки та російські солдати розгромили два полки чужинців. В 1727 р. миргородського полковника Данила Апостола обрали гетьманом Лівобережної Укра-їни. Після ліквідації Запорізької Січі було скасовано і Миргородський полк, а в 1781 р. утворено Миргородський повіт — у складі Київського намісництва. В 1802 р. він увійшов до Полтавської губернії.
    На території повіту було два кінних заводи, найкраще розвивалися кустарні промисли. Найбільшими селами в Миргородському повіті були Велика Обухівка, Великі Сорочинці, Кибинці, Хомутець, Комишня, Петрівка. Після утворення радянської влади повіт ліквідували.
  Миргородщина стала колискою генія світової літератури М. Гоголя. Він прославив на весь світ Сорочинці та Миргород в своїх безсмертних творах “Сорочинська ярмарка” та “Миргород”. Миргород дав українській літературі відомого класика П. Мирного. На Миргородщині жили і творили В. Капніст, відомий російський поет Д. Гурамішвілі, класик грузинської літератури.
    Багато історичних і культурних пам`яток існує на Миргородщині.
  У Великих Сорочинцях є Спасо-Преображенська церква, Літературно-меморіальний музей М. Гоголя, тут кожного року проходить традиційна Сорочинська Ярмарка. В Гаркушинцях є Свято-Варваринський храм. В Ромодані є Свято-Димитріївський храм. В Хомутці знаходиться родова садиба Муравйових-Апостолів і парк “Хомутецький”. В селі Черевки розташований дерев`яний храм Покрови.
  Також Миргородський край здавна славиться цілющою водою та санаторіями. На території Миргородського курорта знаходиться Успенська церква. В Миргороді є літературно-меморіальний музей Давида Гурамішвілі, музей кераміки, краєзнавчий музей.
   Пройшовши непростий історичний шлях Миргородщина набула особливої самобутності й унікальності, стала одним з осередків духовності України.

  Миргородский район расположен в северо-западной части области, в лесостепной зоне. Он граничит с Гадячским, Лохвицким, Лубенским, Хорольским, Великобагачанским, Шишацким, Зеньковским районами Полтавской области. Район создан 7 марта 1923 г. в составе Лубенского округа. 30 декабря 1962 г. к нему присоединили всю территорию Комышнянского и часть Великобагачанского района. С 1932 по 1937 г.г. Миргородский район входил в состав Харьковской области, а с 1937 г. в состав Полтавской области. В современных границах существует с 8 декабря 1966 г. На территории района расположено 2 поселка го-родского типа, 98 сел и районный центр — город областного подчинения — Миргород.
   Первые археологические находки на территории Миргородщины связаны с эпохой позднего бронзового века. На краю с. Довгалевка сохранились остатки поселения поздней бронзы. На северной границе с. Ма-лые Сорочинцы также обнаружено поселение периода поздней бронзы, где сохранились остатки раннего славянского поселения черняховской культуры. На территории с. Комышня известны находки, которые от-носятся к периоду бронзы, до сих пор сохранились остатки старых укреплений черняховской культуры. Во времена Киевской Руси территория Миргородщины входила в состав Переяславщины. Как и все земли Полтавщины, Миргородщина более 240 лет находилась под татаро-монгольским игом. С середины XIII в. миргородский край входит в состав Литовского государства. Названия отдельных урочищ до сих пор напо-минают о давней литовской интервенции, в частности Литовские леса. В это же время стало известно поселение Миргородок.
   После подписания Люблинской унии в  1569 г. положение миргородского края значительно ухудшилось. Непосредственным следствием Люблинского сейма для Миргородщины был переход ее территории под юрисдикцию Короны Польской. Усиление гнета вынуждает мужественных и энергичных людей покидать родные дома и искать лучшей доли. Вследствии казацкой колонизации возникло множество населенных пунктов на Полтавщине и, в частности, в Миргородщине: села Зубовка, Хомутец, Бакумовка, Гаркушенцы. С возникновением новых городов и городков развивались ремесла, торговля. В Миргороде торги проис-ходили на Рождество Богородицы и день Николая.
  С конца XVI в. начинаются большие селянско-казацкие восстания, участие в которых берут и казаки Миргородщины. В частности, они отличились в восстаниях Павла Бута 1637 г. и Якова Острянина 1638 г., которые привели к временной ликвидации Миргородского полка. Однако во времена освободительной войны Б. Хмельницкого полк был восстановлен. Миргородский полк был наиболее боеспособным и много-численным в войске Б. Хмельницкого.
   После Переяславской Рады 1654 г. между Россией и Польшей началась война в которой брало участие и население Миргородщины. Эти события заканчиваются Андрусивским перемирием 1667 г., по которому Левобережная Украина, в том числе и Миргородщина входят в Состав России. В начале 18 в. Миргородский полк сыграл значительную роль в борьбе против шведов. В боях под Обуховкой и Сорочинцами казаки и русские солдаты разгромили два полка чужеземцев. В 1727 г. миргородского пол-ковника Данилу Апостола выбрали гетьманом Левобережной Украины. После ликвидации Запорожской Сечи был расформирован и Миргородский полк, а в 1781 г. создан Миргородский уезд в составе Киев-ского наместничества. В 1802 г. он вошел в состав Полтавской губернии.
  На территории уезда было два конных завода, хорошо развивались кустарные промыслы. Самыми большими селами в Миргородском уезде были Великая Обуховка, Великие Сорочинцы, Кибинцы, Хомутец, Комышня, Петровка. После утверждения советской власти уезд ликвидировали и 7 марта 1923 г. создали Миргородский район. В границах современной территории он существует с 8 декабря 1966 г.
  Миргородщина стала колыбелью гения русской литературы Н. Гоголя. Он прославил на весь мир Сорочинцы и Миргород в своих безсмертных произведениях «Сорочинская ярмарка» и «Миргород». Миргород дал Украине известного классика П. Мирного. На Миргородщине жили и творили В. Капнист, известный русский поэт Д. Гурамишвили.
  В Великих Сорочинцах есть Спасо-Преображенская церковь, Литературно-мемориальный музей Н. Гоголя, здесь каждый год проходит Сорочинская Ярмарка. В Гаркушинцах есть Свято-Варваринский храм. В Ромодане — Свято-Димитриевский храм. В Хомутце находится родовая усадьба Муравьевых-Апостолов и парк «Хомутецкий». В с. Черевки существует деревянный храм Покрова.
  Также Миргородский край с давних времен славится целительной водой и санаториями. На территории Миргородского курорта находится Успенская церковь. В Ми-ргороде есть литературно-мемориальный музей Д. Гурамишвили, музей керамики, краеведческий музей.
  Пройдя непростой исторический путь, Миргородщина обрела особенную самобытность и уникальность, стала оплотом духовности Украины.

  Myrhorod district is located in the north-western part of the region in the forest-steppe zone, forming boundaries with Hadiach, Lokhvytsia, Lubny, Khorol, Velyka Bahachka, Shyshak, Zinkiv districts of Poltava region. The district was formed on March 7, 1923 in Lubny district. On December 30, 1962, the entire territory of Komyshnia and Velyka Bahachka districts were annexed to it. From 1932 to 1937, Myrhorod district was part of the Kharkiv region, and from October 1937 of Poltava region. In modern boundaries it has existed since December 8, 1966. The district has 2 townships, 98 villages and its administrative center is the town of regional subordination Myrhorod. The first archaeological finds on the territory of Myrhorod district are associated with the late Bronze Age. On the outskirts of the village of Dovhalivka the remains of the settlement of the late Bronze Age are preserved. On the territory of the village of Komyshnia the findings relate to the Bronze Age and the remains of the ancient fortifications of Chernyakhiv culture were preserved.
  In the period of Kievan Rus the territory of Myrhorod district belonged to Pereiaslav. Like all the lands of Poltava, Myrhorod district was under the Mongol-Tartar yoke for more than 240 years. From the mid-13th century Myrhorod district was a member of the Lithuanian State. The names of individual tracts still remind an ancient Lithuanian intervention, the Lithuanian forests in particular. At this time Myrhorodok settlement became known.
   After signing the Union of Lublin of 1569, the condition of Myrhorod district deteriorated. A direct consequence of the Lublin Seim for Myrhorod district was the transfer of its territory under the jurisdiction of the Polish Cro-wn. The oppression made courageous and energetic people abandon home and seek a better life. As a result of colonization a number of settlements originated in Poltava region and in Myrhorod district, in particular, the village of Zubivka, Khomutets, Bakumivka, Harkushyntsi. With the emergence of new towns crafts and trade developed. From the late 16th century great Cossack-peasant riots took place.  Myrhorod Cossacks distinguished themselves in the risings of Pavlo But in 1637 and Yakiv Ostrianyn in 1638, which led to the temporary elimination of Myrhorod Regiment. And during the liberation war under Khmelnytsky it was restored.
   After the Pereiaslav Counsil of 1654, the war broke out between Russia and Poland in which Myrhorod inhabitants participated. These events ended with Andrusii truce of 1667, according to which the left-bank Ukraine, including Myrhorod district, belonged to Russia. At the beginning of the 18th century the Myrhorod Regiment played a significant role in the fight against the Swedes. In the battles at Obukhivka and Sorochyntsi the Cossacks and Russian soldiers defeated the two enemy regiments. In 1727, Myrhorod Colonel Danylo Apostol was elected the hetman of the left-bank Ukraine. After the elimination of Zaporizhzhya Sich the Myrhorod Regiment was also canceled, and in 1781 Myrhorod County was established as part of Kyiv vicegerency. In 1802 it was annexed to Poltava Province.
   On the territory of the County there were two stud farms, the best developed was home craft. The largest villages in Myrhorod County were Velyka Obukhivka, Velyki Sorochyntsi, Kybyntsi, Khomutets, Komyshnia, Petrivka. After the establishment of Soviet power, the County was liquidated.
  Myrhorod district was the birthplace of the genius of world literature M. Gogol. He glorified Sorochintsi and Myrhorod in the whole world in his eternal works “Sorochintsi fair” and “Myrhorod”. Myrhorod gave Ukrainian literature a famous classic P. Myrny. V. Kapnist, a famous Russian poet and a classic of Georgian literature, D. Huramishvili lived and worked in Myrhorod.
  A lot of historical and cultural sights exist in Myrhorod district. Velyki Sorochintsi owns Transfiguration church, the Literary-memorial Museum of Gogol, where each year a traditional Sorochintsi Fair takes place. In Har-kushyntsi there is a temple of St. Varvara, in Romodan there is a temple of St. Dmitry. The Temple of the Patronage of the Mother of God is located in the village of Cherevky.
Myrhorod district is known for its healing water and health resort. On the territory of Myrhorod resort there is Dormition Church. In Myrgorod there is the Literary-memorial museum of David Huramishvili, the Museum of cera-mics, the Local history museum.
After a difficult historical way Myrhorod district gained special identity and uniqueness, became one of the centers of spirituality.
 

  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0400 сек, посетили 3924 раз.