НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Оператор АЗС

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Промоутер

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

IT спеціаліст

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы


Машівський район /  Машевский район / Mashivka district

Історія району / История района / History of district 

       Машівський район розташований в південно-східній частині Полтавської області. Він межує з Чутівським, Полтавським, Новосанжарським і Карлівським районами Полтавської області, Красноградським районом Харківської області і Магдалинівським районом Дніпропетровської області. Машівський район було утворено 7 березня 1923 р. із частини ліквідованого Красноградського повіту — Машівської, Михайлівської та Тагамлицької волостей. В1962 р. він був розформований, а в 1966 р. був знову утворений в сучасних межах. В Машівському районі діють 15 сільських рад, котрі об`єднують 40 населенних пунктів.
  За археологічними даними на території Машівського району було знайдено залишки 33 курганів, а саме поблизу с. Коновалівка — 25, біля с. Селещина — 2 та біля с. Усть-Лип`янка — 6.
  На території с. Огуївка виявлено могильник черняхівської культури, біля с. Сахнівщина знайдено крем`яні знаряддя праці раннього неоліту. Ці факти свідчать про заселенність території у давні часи.
   Машівський край славився чумацтвом, яке приносило великі прибутки. Чумацьки походи у Причорноморські степи, на весь рік забезпечували місцевих жителів сіллю, в’яленою, копченою, засоленою рибою. Сюди приїздили чумаки з інших земель, котрі привозили мед і обмінювали його на зерно. Чумакували переважно заможні селяни, які мали кілька пар волів та чумацькі вози (мажі). Одним з організаторів чумаків був поміщик Яків Дикун, котрий готував близько 20 маж. Машівська валка мала понад 100 возів, які при русі розтягувались на 10 км. В 1848-1875 р.р. чумацьку валку очолював отаман Іван Антонович Скрипник.
Деякі історики стверджують, що через с. Селещину в той час проходив Муравський шлях, по якому в давнину чумаки ходили в Крим по сіль. Муравський шлях був однією з найважливіших стратегічних доріг, яка пролягала з Південної України на північ, до кордону з Московською державою.
  Коли в Машівці формувалася чумацька валка, селещинські чумаки переправлялися через р. Тагамлик по декілька діб. Це свідчить про те, що річка в той час була дуже широкою. Із тюркської мови „тагамлик” пе-рекладається як „царська річка”, а дослідники стверджують, що в глибоку давнину на берегах річки Тагамлик розбудувалося татарське володіння хана Кубрата. І не випадково хан вибрав для поселення мальовничі краєвиди колись розкішної і повноводної річки. Як свідчать історичні джерела, ці землі, після розгрому шведів під Полтавою, Петро І подарував полковнику, який і оселився тут. При в’їзді
в селище було збудовано ошатний маєток. Цей маєток після його смерті, згідно із заповітом, перейшов до рук його доньки Марії (Маші).
   Частину челяді вона переселила на окрему вулицю, яка стала називатися Машівкою. З часом вона розширювалася, так і виник населений пункт Машівка. Вона належить до порівняно молодих населенних пунктів Полтавщини, які утворились у XIX ст.
  Найдавніші документальні дані про село відносяться до 1859 р., коли в Машівці вже було 68 дворів і 387 жителів. До того часу в Костянтиноградівському повіті, куди входила Машівська волость, були найбільші в губернії поміщицькі латифундії.
  Територія, яку нині займає райцентр, колись складалася з двох сіл — Машівка і Жуківка. Жуківка проіснувала до 1962 р., а потім була приєднана до Машівки. За переписом 1910 р. в Машівці налічувалось 1684 жителі. На той час працював паровий млин, проводилося три ярмарки на рік, функціонувала Свято-Миколаївська церква (1897 р.), діяли земська та церковно-парафіяльна школи. Населення займалось  зем-леробством. Але поступово розширювалися і неземлеробські заняття такі як чоботарство, шиття, теслярство, ковальство. Особливого розвитку набуло чинбарство (вичинка шкіри) та пошиття взуття. Жуковські чоботи з волової шкіри славилися на всю Полтавську губернію.
  Пам`ятками району є Дмитрівський народний історичний музей. В Кошманівці — Спасо-Вознесенський храм, а також машівська районна станція туристів-краєзнавців. В районі налічується п’ять природно-запо-відних об’єктів: загально-зоологічний заказник загальнодержавного значення „Руський Орчик”, ландшафтний заказник „Усть - Лип’янка”, ботанічні заказники „Михайлівська балка” та „Дикунова балка”. Особливе значення має дендрарій держсортмережі, який вважається одним із найцінніших парків Полтавщини. На заповідних територіях району налічується 30 видів рідкісних рослин і 51 вид тварин.
Видатними уродженцями Машівщини є письменник Ю. Будяк, а також Герої Радянського Союзу І. Решітник та І. Саєнко.
  Машівщина — це край невтомних хліборобів, родючих чорноземів, мальовничих краєвидів. Ця земля славиться корисними копалинами, пам`ятками історії, багатою культурою та духовністю.

Машевский район находится в юго-западной части Полтавской области. Он граничит с Чутовским, Полтавским, Новосанжарским и Карловским районами Полтавской области, Красноградским районом Харьковской области и Магдалиновским районом Днепропетровской области. Машевский район был создан 7 марта 1923 г. из части ликвидированного Красноградского уезда — Машевской, Михайловской и Тагамлыцкой волостей. В 1962 г. он был расформирован, а в 1966 г. был снова создан в современных границах. В Машевском районе действует 15 поселковых советов, которые объединяют 40 населенных пунктов.
  Согласно археологическим данным, на территории Машевского района были найдены остатки 33 курганов, а именно вблизи с. Коноваловка — 25, около с. Селещина — 2 и около с. Усть-Липянка — 6.
   На территории с. Огуевка обнаружено могильник черняховской культуры, около с.Сахновщина найдены орудия труда из кремня периода раннего неолита. Эти факты свидетельствуют о заселении территории еще с давних времен.
  Машевский край издавна славился своими чумаками, которые приносили большую прибыль. Их походы в Причерноморские степи на весь год обеспечивали местных жителей солью, вяленой, копченой, засо-леной рыбой. Сюда приезжали чумаки из других земель, которые привозили мед и обменивали его на зерно. Чумаковали, в основном, зежиточные крестьяне, которые имели несколько пар волов и чумацкие возы (мажи). Одним из организаторов чумаков был помещик Я. Дикун, который готовил около 20 возов. Машевская валка имела около 100 возов, которые при движении растягивались на 10 км. В 1848-1875 г.г. чумацкую валку возглавлял отаман И. Скрипник.
  Некоторые историки утверждают, что через с. Селещина в то время проходил Муравский путь, по которому в давние времена ходили в Крым за солью. Муравский путь — был одной из самых важных дорог, которые пролегали из Южной Украины на север, до границы с Московской державой.
  Когда в Машевке формировалась чумацкая валка, селещинские чумаки переправлялись через р. Тагамлык по несколько суток. Это свидетельствует о том, что река в то время была очень широкой. В переводе с тюркского языка «тагамлык» переводится как «царская река», а исследователи утверждают, что в давние времена на берегах р. Тагамлык находилось татарское владение хана Курбата. И не случайно хан избрал для поселения живописные пейзажи когда-то роскошной и полноводной реки.
  Как свидетельствуют истрические источники, эти земли, после разгрома шведов под Полтавой, Петр I подарил полковнику, который здесь и поселился. При въезде в селение было построено роскошное поместье. Это поместье после его смерти, согласно завещания, перешло в руки его дочки Марии (Маши).
  Часть челяди она переселила на отдельную улицу, которая стала называться Машевкой. Со временем эта улица расширялась, так и возник населенный пункт Машевка.
  Машевка принадлежит к сравнительно молодым населенным пунктам Полтавщины, которые были созданы в XIX в. Древние документальные даные о селении относятся к 1859 г., когда в Машевке уже было 68 дворов и 387 жителей. До того времени в Константиноградском уезде, в состав которого входила Машевская волость, были самые большие в губернии латифундии.
  Территория, которую ныне занимает районный центр, когда-то складывалсь из двух сел — Машевки и Жуковки. Жуковка просуществовала до 1962 г., а потом присоединилась к Машевке.
  Согласно переписи 1910 г. в Машевке насчитывалось 1684 жителя. В то время здесь работала паровая мельница, проводилось три ярмарки в год, функционировала Свято-Николаевская церковь (1897 г.), действовали земская и церковно-парафиальная школы.
  Население занималось в основном земледелием. Но постепенно расширялись и неземледельческие занятия — сапожное дело, шитье, столярное и кузнечное ремесло. Особенное развитие преобрели скорняжество и пошив обуви. Жуковские сапоги из воловой шкуры славились на всю Полтавскую губернию.
  Памятками района являются Дмитривский народный исторический музей. В с. Кошмановке — Спасо-Вознесенский храм, а также машевская районная станция туристов-краеведов.
  В районе насчитывается пять природно-заповедных объектов: общезоологический заказник общегосударственного значения «Русский Орчик», ландшафтный заказник «Усть-Липянка», ботанический заказник «Михайловская балка» и «Дикунова балка». Особенное значение имеет дендрарий госсортсети, который считается одним из самых ценных парков Полтавщины.
На заповедных территориях района насчитывается 30 видов редких растений и 51 вид животных. Известными уроженцами Машевского края являются писатель Ю. Будяк, также Герои Советского Союза И. Решитник и И. Саенко.
   Машевский район — край неустанных хлеборобов, плодородных черноземов, живописных пейзажей. Эта земля полна полезных ископаемых, богата культурой и духовностью.
   Mashivka district is located in the south-eastern part of Poltava region, forming boundaries with Chutovo, Poltava, Novi Sanzhary and Karlivka districts of Poltava region, Krasnohrad district of Kharkiv region and Magdalynivka district of Dnipropetrovsk region. Mashivka district was formed on March 7, 1923, out of a part of the liquidated Krasnohrad County, Mashivka, Myhailivka and Tahamlyk volosts. In 1962 it was dissolved and in 1966 it was reformed in modern boundaries. In Mashivka district there are 15 rural councils, which unite 40 settlements.
According to the archaeological data on the territory of Mashivka district the remains of 33 barrows were found, namely 25 near the village of Konovalivka, 2 near  Seleschyna and 6 near Ust’ Lypianka.
On the territory of the village of Ohuiivka a burial ground of Cherniakhiv culture was discovered, near the village of Sakhnivschyna flinty tools of the early Neolithic Age were found. These facts indicate that the territory was inhabited in ancient times.
Mashivka district was famous for tchoomak trade which made a huge profit. Tchoomak trips to the Black Sea coastland steppes, provided local residents with salt, dried, smoked and salted fish for the whole year. Here came tchoomaks from other lands and brought honey and exchanged it for grain. Tchoomaks were mostly wealthy peasants. One of the organizers was a landowner Yakiv Dykun. In 1848-1875 tchoomak train of carts was headed by the otaman Ivan Antonovych Skrypnyk.
Some historians claim that there was Muravsky trail through the village of Seleschyna at that time, which tchoomaks used to retrieve salt from the Crimea. Muravsky trail was one of the most strategic roads, which passed from the south to the north of Ukraine, along the border with the Moscow State.
When tchoomak train of carts was formed in Mashivka, village tchoomaks crossed the Tahamlyk River for several days. This indicates that river at the time was very wide. From the Turkic language “tagamlyk” is translated as “Royal River”, and researchers claim that in the olden days on the banks of the River Tahamlyk was the Tatar possession of Khan Kubrat. Not accidentally did Khan choose the picturesque landscape of once luxurious and full-flowing river to settle. As evidenced by historical sources these lands were given, after the defeat of the Swedes near Poltava, by Peter I to one of the Colonels, who settled here. An outstanding estate was built at the village. This estate, in accordance with the will, was inherited by his daughter Maria (Masha). A part of the servants she moved to a separate street, which was known as Mashivka. With the lapse of time it expanded, and Mashivka arose. It belongs to the relatively young settlements of Poltava region, which appeared in the 19th century.
The oldest documentary information about the village refers to 1859, when Mashivka had 68 yards and 394 inhabitants. By the time in Kostiantynohrad County, where Mashivka volost belonged, were the largest in the province landowners’ latifundia.
The territory that is now occupied with the district center formerly consisted of two villages, Mashivka and Zhukivka. Zhukivka existed until 1962, and then was annexed to Mashivka. According to the census of 1910 Mashivka population amounted to 1684 residents. At that time, a steam mill operated and three fairs were organized per year; the Church of St. Nicholas (1897) as well as parochial and secular schools functioned. The population was represented by farmers. But gradually shoemaking, sewing, carpentry and blacksmithing dominated. The predominant occupations were tannery and shoe-making.
The sight of the district is the National historical museum. There is the Temple of the Ascension in Koshmanivka along with Mashivka district station of tourists-local historians. In the area there are 5 naturally-protected sites: General Zoological reserve of national importance “Russian Orchyk”, landscape reserve “Ust’-Lypianka”, botanical preserves “Mykhailo Gorge” and “Dykunov Gorge”. Of special importance is the Arboretum, which is considered to be one of the most valuable parks of Poltava region. The protected areas of the district abound in 30 species of rare plants and 51animal species.
The famous Mashivka citizens are a writer Yu. Budiak and the Heroes of the Soviet Union I. Reshitnyk and I. Saienko.
Mashivka is a district of the tireless farmers, fertile lands and picturesque landscapes. This land is famous for its minerals, sights, rich culture and spirituality.

 

  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0527 сек, посетили 2935 раз.