НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Оператор АЗС

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Промоутер

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

IT спеціаліст

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы


Лубенський район /  Лубенский район /  Lubny district

Історія району / История района / History of district 

      Лубенський район розташований на північному сході Полтавщини. Загальна площа його становить 137,8 тис. кв. км. Він є одним з найбільших районів Полтавської області. Лубенський район налічує 82 населених пункти, які об`єднані у 26 сільських рад.  Район був утворений 7 березня 1923 р. З ним межують Чорнухинський, Пирятинський, Гребінківський, Оржицький, Хорольський, Миргородський, Лохвицький райони Полтавської області.
  Історія Лубенщини сягає глибини віків. Адже поблизу Лубен в урочищі “Лиса Гора” було знайдено залишки неолітичного поселення (IV тис. до н. е.), а також поселення і кургани епохи бронзи (II-I тис. до н. е.), кургани скіфського часу (V-III ст. до н. е.). В урочищі “Замок” було знайдено раннє словянське поховання (II-I ст. до н. е.), а в урочищі “Верхній вал” — відоме слов`янське городище (VIII-X ст. н.е). Поряд із с. Духове було знайдено речі періоду Київської Русі.
   Історія заснування Лубен пов`язана з намірами князя Володимира Святославовича укріпити кордони Київської Русі від набігів кочовників з півдня і сходу.
   Вперше Лубни згадуються в літописних джерелах, серед яких “Слово о полку Ігоревім”. Автор з гордістю згадує ті часи, коли об`єднані сили руських князів вдало стримували напади завойовників: “Коні ржуть за Сулой, Гримить слава в Києві.” В 1185 р. половці, скориставшись поспаленням Русі в результаті княжих міжусобиць, завоювали всі міста на Сулі, в тому числі і Лубни. А в 1239 р. вся Лубенщина була спустошена монголо-татарами. Та Переяславська земля не стала пустелею. Про це свідчить утворення в 1261 р. об`єднаної Сарайської і Переяславської єпархії, до складу якої відійшла і Лубенщина.
   Плодючі землі Посулля, заселені працьовитими людьми, приваблювали польських колонізаторів. Про Посулля XV — першої половини XVI ст. письмові джерела говорять не інакше, як про «уход», «пустелю», «дике поле». Спочатку ним володіли литовські князі Глинські, а згодом — польський шляхтич М. Байбуза. Але в 1582 р. князь О. Вишневецький силою відібрав їх. Територією Лубенщини князі Вишневецькі почали володіти з кінця XVI ст. і мали значний вплив на економічний та політичний розвиток Посулля. Посульські землі продовжували залюднюватися переселенцями з Правобережної України, особливо з По-ділля. Багато лубенських сіл якраз і виникли в ті часи. Їх часто називали за іменами перших поселенців: Біївці, Тарандинці, Мацьківці, Тишки та ін.
   Не оминули Лубенщину і народно-визвольні повстання. Сюди з Правобережної України перекинулася хвиля селянсько-козацького повстання під проводом Северина Наливайка, яка закінчилась Солоницькою трагедією влітку 1596 р. 1637–1638 р.р. на Лубенщині прошуміла хвиля селянсько-козацьких повстань під керівництвом Павлюка, Острянина і Гуні, Скидана, Кизими і Кизименка, що були відповіддю на поси-лення гніту польською шляхтою.
   Коли розпочалася визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, повстанці М. Кривоноса знищили Лубенський палац і всю князівську резиденцію. «Столичне місто» Лубни під час визвольної війни стало містом полковим, а на території колишньої «Вишневеччини» було утворено Лубенський козацький полк — один з найбільших полків в Україні. В 1781 р. територію Лубенського полку було перетворено на повіт. Повітовим центром залишалося місто Лубни. Спочатку полк входив до Київського намісництва, з 30 листопада 1796 р. — до складу Малоросійської губернії, а починаючи з 27 березня 1803 р. Лубенський повіт входив до складу Полтавської губернії. Згодом повіт був розформований і на його базі було сформовано Лубенський район.
  На території Лубенщини багато пам`яток природи, серед яких заказник державного значення “Червонобережжя”. У районі розташовані заказники “Байрак” і “Крутий берег”, “Вовчанський” заказник, “В`язівський” заказник, “Окіпський” заказник та “Снітинський” заказник.
  У районі існує велика кількість історичних, архітектурних та культурних памяток. У с. Березоточча є пам`ятка архітектури дерев`яна Покровська церква (1866 р). Біля с. Мгар розташовано Мгарський Спасо-Преораженський монастир. В с. Піски існує Успенська церква (пам`ятка архітектури XIX ст.). В с.
Снітин розташована Воскресенська церква (1805 р.).В с. Вовчик працює Вовчицький районний крає-
знавчий музей ім. І. Саєнка.
    Одним із найважливіших видатних особистостей Лубенщини став відомий український поет В. Симо-
ненко. В с. Бієвці є його музей, а також споруджено пам`ятник йому. В с. Іскрівці народився українсь-
кий і російський поет, письменник, перекладач, етнограф — О. Афанасьєв-Чужбинський. Також вихідцями Лубенщини є родина Шеметів — громадських діячів, просвітителів, меценатів, котрі дали життя першій в Наддніпрянській Україні україномовній газеті “Хлібороб”.
   Взагалі, Лубенщина — це прекрасний хліборобський край, у якому живуть чудові, працьовиті люди, який має свої звичаї, традиції та глибинне коріння.

  Лубенский район расположен на северо-западе Полтавщины. Общая его площадь составляет 137,8 тыс. кв. км. Он один из самых больших районов Полтавской области. Лубенский район насчитывает 82 на-селенных пункта, которые объединены в 26 сельских советов. Район был создан 7 марта 1932 г. С ним граничат Чернухинский, Пирятинский, Гребенковский, Оржицкий, Хорольский, Миргородский, Лохвицкий районы Полтавской области.
  История лубенского района уходит корнями в глубь веков. Вблизи г. Лубны в урочище “Лысая Гора” найдены остатки неолитического поселения (IV тыс. до. н. э), а также поселения и курганы эпохи бронзы (II-I тыс. до. н. э.), курганы скифского периода (V-III тыс. до. н. э.). В урочище “Замок” бало обнаружено раннее славянское захоронение (II-I тыс. до н. э.), а в урочище “Верхний вал” — известное славянское го-родище (VIII-X тыс. до н. э.).
   История основания Лубен связана с намерениями князя Владимира Святославовича укрепить границы Киевской Руси от набегов кочевников с востока и юга.
   Впервые Лубны упоминаются в летописных источниках, среди которых «Слово о полку Игоревом». Автор с гордостью вспоминает те времена, когда объединенные силы русских князей удачно сдерживали нападения захватчиков: «Кони ржут за Сулой, Гремит слава в Киеве». В 1185 г. половцы, воспользовавшись сожжением Киевской Руси в результате княжеских междуусобиц, завоевали все города на Суле, в том числе и Лубны. А в 1239 г. весь лубенский край был опустошен монголо-татарами. Но Переяславская земля не стала пустыней. Об этом свидетельствует создание в 1261 г. объединенной Сарайской и Переяславской епархии, в состав которой отошла и Лубенщина.
   Плодородные земли Посулья, заселенные трудолюбивыми людьми, привлекали польских колонизаторов. О Посулье XV — первой половины XVI в.в. письменные источники говорят не иначе, как об «уходе», «пустыне», «диком поле». Вначале им владели литовские князья Глинские, вскоре — польский шляхтич М. Байбуза. Но в 1582 г. князь А. Вишневецкий силой отобрал эти земли себе. Территорией Лубенщины князья Вишневецкие начали владеть с конца XVI в. и имели значительное влияние на экономическое и политическое развитие Посулья. Посульские земли продолжали заселяться переселенцами с Правобережной Украины, особенно с Подольских земель. Большое количество лубенских сел как раз возникло в те времена. Эти села часто называли именами первых поселенцев: Биевцы, Тарандинцы, Мацкивцы, Тишки и др.
  Не обошли стороной Лубенщину и народно-освободительные восстания. Сюда из Правобережной Украины перекинулась волна крестьянско-казацких восстаний под предводительством Северина Наливайка, которая закончилась Солоницкой трагедией летом 1596 г.  В 1637–1638 г.г. здесь происходили восстания под предводительством Павлюка, Острянина и Гуни, Скидана, Кизымы и Кизыменка, которые были ответом на усиление гнета польской шляхты.
  Когда началась освободительная война под предводительством Б. Хмельницкого, повстанцы М. Кривоноса уничтожили Лубенский дворец и всю княжескую резиденцию. «Столичный город» Лубны во времена освободительной войны стал городом полковым, а на территории бывшей «Вишневеччины» был создан Лубенский казацкий полк — один из самых больших полков в Украине. В 1781 г. территория Лубенского полка была преобразована в уезд. Уездным центром оставался г. Лубны. Сначала Лубенский уезд входил в состав Киевского наместничества, с 30 ноября 1796 г. — в состав Малороссийской губернии, а начиная с 27 марта 1803 г. — в состав Полтавской губернии. Со временем Лубенский уезд был расформирован, а на его базе был создан Лубенский район.
   На территории Лубенщины много памяток природы, среди них заказник государственного значения «Краснобережье»,  заказники «Байрак» и «Крутой берег», «Вовчанский» заказник, «Вязевский» заказник, «Окипский» и «Снитинский» заказники.
   В районе существует большое количество исторических, архитектурных и культурных достопримечательностей. В с. Березоточа находится памятка архитектуры — деревянная Покровская церковь (1866 г.). Около с. Мгар располагается еще одна памятка архитектуры — Мгарский Спасо-Преображенский монастырь. В с. Пески находится Успенская церковь (памятка архитектуры XIX в.). В с. Снитин находится Воскресенская церковь (1805 г.). В с. Вовчик работает Вовчицкий районный краеведческий музей им. И. Саенка.
  Одной из самых известных личностей Лубенщины является знаменитый украинский поэт В. Симоненко. В с. Биевцы находится его музей и сооружен памятник поэту. В с. Искривцы родился украинский и рус-ский поэт, писатель, переводчик, этнограф — О. Афанасьев-Чужбинский. Также выходцами Лубенщины является род Шеметов — общественных деятелей, просветителей, меценатов, которые дали жизнь первой в Приднепровской Украине украиноязычной газете «Хлебороб».
  Лубенщина — это прекрасный хлеборобский край, в котором живут чудесные, трудолюбивые люди, край, который имеет свои обычаи, традиции и глубокие корни.

   Lubny district is located in the northeast of Poltava region. Its total area is 137,8 thousand square km. It is one of the largest districts of Poltava region. Lubny district comprises 82 settlements which are united in 26 rural co-uncils. The district was formed on March 7, 1923. It forms boundaries with Chornukhy, Pyriatyn, Hrebinka, Orzhytsia, Khorol, Myr-horod, Lokhvytsia districts of Poltava region.
   The history reaches depths of ages, since near the tract of Lysa Hora the remnants of a Neolithic settlement (4 thousand BC), as well as settlements and burial mounds of the Bronze Age (2-1 Millennium BC) and mounds of Scythian time (5-3 centuries BC) were found.
  The history of the founding of Lubny is connected with the intentions of Volodymir Sviatoslavovych to fortify the borders of Kievan Rus from the invasions of nomads from the south and east. Lubny was first mentioned in the chronicles. In 1185, the Polovtsians, because of weakening of Kievan Rus as a result of price intestine wars, conquered all the cities along the Sula including Lubny. And in 1239 all Lubny district was devastated by Mongol-Tatars, but Pereyaslav land was not a wasteland. This is demonstrated by the formation in 1261 of a joined Saray and Pereyaslav diocese, which included Lubny district as well. The arid lands along the Psel, inhabited by hard-working people, attracted Polish colonizers.
   The lands along the Psel in the 15 and first half of the 16 century are mentioned in written sources like a desert or a wild field. They were originally owned by Lithuanian Princes Glynsky and later a Polish nobleman Mykhailo Baibuza. But in 1582, the Prince Olexander Vyshnevetsky conquered them. The territory of Lubny district was owned by Vyshnevetsky family from the end of the 16 century and they had a significant impact on the economic and political development of the territory along the Psel, which continued to be settled by the inhabitants of the right-bank Ukraine, especially from Podillya. A lot of Lubny villages appeared in those times and were often named after the first settlers: Biyivtsi, Tarandyntsi, Matskivtsi, Tyshky and others.
  Popular unprisings took place in Lubny as well. The uprisings of villagers and Cossacks from the right-bank Ukraine led by Severyn Nalyvaiko occurred here and ended in the summer of 1596 with Solony tragedy. In 1637-1638 a wave of peasant-Cossack rebellions led by Pavliuk, Ostrianyn and Hunya, Karp Skydan, Kyzyma and Kyzymenko occurred in Lubny district as a response to the increasing op-pression of Polish nobility. When the liberation war led by B. Khmelnytsky began the rebels of M. Kryvonis destroyed Lubny palace and the entire Prince’s residence. The capital city of Lubny during the liberation war became a regimental city and on the territory of former Vyshnevechchyna  Lubny Cossack regiment was formed, one of the largest in Ukraine. In 1781 Lubny regiment was converted into a county. The county center remained the city of Lubny. Originally it was part of Kyiv vicegerency, from November 30, 1796 of Malorosiya province and starting from March 27, 1803, Lubny County belonged to Poltava province. Lubny County was disbanded according to the Decree of VUCVK from March 7, 1923.
  The territory of Lubny district abounds in natural sites with a reserve of state significance Chervonoberezhzhia. The district also has reserves Bairak, Krutyi Bereg Vovchanskyi reserve, Viazivskyi reserve, Okipskyi and Sni-tynskyi reserve. In the village of Berezotocha there is an architectural sight of a wooden Intercession church (1866). Along with the village of Dukhove the things of Kievan Rus period were found. Near the village of Hintsi there are the remains of an ancient settlement on the territory of Poltava. Near the village of Mgar there is another architectural sight, Transfiguration monastery. The village of Pisky has the Assumption Church (19th century). Snityn village has Resurrection Church of 1805. In the village of Vovchyk there is Ivan Sayenko District Local History Museum.
  One of the most outstanding personalities of Lubny district became a known in Ukrainian poet V.Symonenko. In the village of Biyevtsi there is a museum and a monument in his honor. The village of Iskivtsi was a birthplace of a Ukrainian and Russian poet, writer, translator, archaeologist O.Afanasyev-Chuzhbynsky. The Shemets family came from Lubny district as well; they were public figures, educators, sponsors, who gave life to the first Ukrainian newspaper in Ukraine along the Dnipro, “The Khliborob”.
Lubny district is a wonderful farming land which has its own customs, traditions and thousand-year roots.

  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0551 сек, посетили 2874 раз.