НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Оператор АЗС

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Промоутер

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

IT спеціаліст

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы


Лохвицький район /  Лохвицкий район /  Lokhvytsia district

Історія району / История района / History of district 

    Лохвицький район розташований в північній частині Полтавської області. Він межує з Чорнухинським, Лубенським, Миргородським, Гадяцьким районами Полтавської області, Варвинським районом Черні-гівської області, Роменським і Липоводолинським — Сумської області. Район був утворений в 1923 р. Він налічує 84 населених пункти, які підпорядковуються 2 міським і 18 сільським радам.
   Територія, на якій розташована сучасна Лохвиця, була заселена ще в перших віках нашої ери. Свідченням цього є ранньослов`янський могильник Черняхівської культури (II-V ст. н.е). В 1955 р. тут було розкопано 20 поховань. На горі Лазірці знайдено слов`янське поселення Роменської культури (VIII-X ст. н.е). В урочищі Городище на могильнику цього ж часу розкопано 2 поховання. В центрі міста знайдені залишки поселення-городища періоду Київської Русі. Воно у X-XI ст. н. е. було одним із укріплень оборонної лінії Посулля і входило до складу Переяславського князівства.
    У кінці XV ст. землі по річці Лохвиці належали великому землевласнику Б. Глинському. Пізніше польський уряд передав їх черкаському старості М. Вишневецькому. Перші письмові згадки про Лохвицю зустрічаються в історичних документах, датованих 1628 р. В той час вона була невеликим містечком. Поселення швидко заселялося. В “Книге Большому чертежу” Лохвиця вказана як місто, яке мало значні укріплення.
    Лохвиччани були активними діячами селянсько-козацьких повстань 30-их р.р. XVII ст. Приймали участь вони і в народно-визвольній війні Б. Хмельницького 1648-1654 р.р. Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П. Мартос підтримував гетьмана І. Мазепу. В місті знаходилася гетьманська казна.
    Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця стає центром повіту Чернігівського намісництва (1781-1796), зататне місто Малоросійської (1796-1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802-1923). На кінець XVIII ст. Лохвиця була вже досить значним населеним пунктом, в якому проживало 4916 чоловік.
    В цей час місто перетворилось в один із центрів ремесла і торгівлі Лівобережної України. Тут було чотири великих цехи: кравців, чоботарів, ковалів, м`ясників. Кожного року в Лохвиці проводилося по чотири ярмарки, два рази на тиждень торгували на базарах. Розвитку ярмарочної торгівлі в Лохвиці сприяло її вигідне положення — на торговому шляху Київ-Харків.
    За переписом 1859 р. в місті вже було побудовано багато церков, серед них собор Різдва Богородиці, мурована Благовіщенська, дерев`яні — Миколаївська та Преображенська церкви, Покровська, кладовищенська церква Різдва Іоанна Предтечі. У 1825 р. у Лохвиці діяв осередок Південного таємного Товариства декабристів. У 1905 р. в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.
    Станом на 1917 р. у місті діяли 6 православних церков і синагога, жіноча гімназія, реальне, міське та комерційне училища, учбові ремісничі майстерні, електростанція, аптека, земська лікарня, кінотеатр, Народний будинок (театр), Товариство сільських господарств, два товариства взаємного кредиту, три друкарні, цегельний і шкіряний заводи, тютюнова фабрика.
     Радянську владу було проголошено 22 січня 1918 р. У період колективізації 1929-1932 р. р. на околицях Лохвиці було створено 7 приміських колгоспів. Не обійшло Лохвицю лихо голодомору 1932-1933 р.р. Але найскладнішим випробуванням стала Велика Вітчизняна війна. 15540 жителів Лохвицького краю билися в боях, 7757 лохвиччан загинули в тій боротьбі. Більше 8 тисяч жителів за подвиги перед Батьківщиною були нагороджені орденами і медалями, 14 з них було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
    Уродженцями Лохвиці є російський біолог, організатор вищої ветеринарної освіти в Росії Я. Кайданов (1779-1855), український юрист В. Гордон (1871-1926), український офтальмолог А. Васютинський (1875 -1946), український скульптор Г. Пивоваров (1908-1942), композитор І. Дунаєвський (1900-1955). В місті зберігся будинок, в якому він народився і жив у 1900-1919 р.р. В селі Харківці народився і жив український письменник А. Тесленко (1882-1911). Крім того в Лохвиці бував Т. Шевченко, в його повісті “Наймичка” є згадка про місто.
    Багата Лохвицька земля на пам`ятки. Тут споруджений пам`ятник А. Тесленку, а також — філософу-мислителю Г. Сковороді. Гарною окрасою міста є Лохвицька Благовіщенська церква, яка збереглася до цього часу. Встановлений бюст І. Дунаєвському. В 2009 р. був встановлений пам`ятний знак Козакам Лохвицької сотні. Збудований пам`ятний знак на честь подвига командира підводного човна, уродженця Лохвиці О. Маринеско. Встановлений бюст Т. Шевченку.
   Лохвиччина  — гарний і щедрий край зі своїми звичаями та традиціями, видатними особистостями, імена яких назавжди залишаються в історії.

   Лохвицкий район расположен в северной части Полтавской области. Он граничит с Чернухинским, Лубенским, Миргородским, Гадячским районами Полтавской области, Варвинским районом Чернигов-ской области, Роменским и Липоводолинским — Сумской области.  Район был создан в 1923 г.  Он насчитывает 84 населенных пункта, которые подчиняются 2 городским и 18 сельским советам.
   Территория, на которой расположена современная Лохвица, была заселена еще в первых веках нашей эры. Свидетельством этого служит раннеславянский могильник Черняховской культуры (II-V в. н. э.). В 1955 г. здесь было обнаружено 20 захоронений. На горе Лазирки найдено славянское поселение Роменской культуры (VIII-X в. н. э.). В урочище Городище на могильнике этого же времени раскопано 2 захоронения. В центре города найдены остатки поселения-городища периода Киевской Руси. Это городище в 10-11 в. н. э.  Было одним из укреплений оборонной линии Посулья и входило в Переяславское княжество.

   Lokhvytsia district is located in the northern part of Poltava region, forming boundaries with the Chornukhy, Lubny, Myrhorod, Hadiach districts of Poltava region, Varva district of Chernihiv region, Romen and Lypovodolynsk in Sumy region. The district was formed in 1923 and has 84 settlements, which are subordinate to 2 town and 18 rural councils.
   The territory, on which modern Lokhvytsia is located, was populated in the first centuries of our era. The evidence of this is an early Slavic burial ground of Cherniakhiv culture (2-5 century AD). In 1955 20 burials were dug out there. On Mount Lazirka a Slavic settlement (8th-10th centuries AD) was found. In Horodysche in the burial ground of the same time 2 burial places were dug out. In the center of the city the remains of the settlement of Kievan Rus period were found. In the 10-9 centuries AD it was one of the fortifications of the defensive line in Posullia and belonged to Pereiaslav Principality. At the end of 15 century the lands along the River Lokhvytsia belonged to a large landowner B. Hlynsky. Later, the Polish Government handed them to M. Vyshnevetsky, the starosta of Cherkasy. The first written mention of Lokhvytsia was found in historical documents, dated 1628, at the time it was a small town. The settlement was populated quickly. In the “Book of Large Draft” Lokhvytsia was listed as a town that had significant fortifications. Lokhvytsia inha-bitants were active leaders of peasants-Cossack rebellions of the 1630s. They participated in the national liberation war headed by Khmelnitsky in 1648-1654. During the Great Northern War between Russia and Sweden Lokhvytsia sotnik P. Martos supported Hetman Mazepa and the city was the Hetman’s treasury.
   After the elimination of the autonomy of the leftbank Ukraine Lokhvytsia became the center of the County of Chernihiv vicegerency (1781-1796), provincial town of Malorosiisk province (1796- 1802) and the County Centre of Poltava Province (1802-1860). At the end of 18th century Lokhvytsia was already quite a significant settlement with the population of 4916 inhabitants.
    At this time the town evolved into one of the centers of crafts and trade of the leftbank Ukraine. Each year Lokhvytsia held four fairs, twice a week. The development of the fair trade in Lokhvytsia was due to its advantageous position on the trade road Kyiv-Kharkiv.
  According to the census of 1859 the town abounded in churches, among them the Cathedral of the Nativity of Mary, a brick church of the Annunciation, a wooden church of St. Nicholas and Transfiguration Church and the church of the Patronage of the Mother of God. In 1825, the southern branch of the secret society of Decembrists acted in Lokhvytsia. In 1905, the town was a place of people rioting against autocracy.
   In 1917 the town had 6 Orthodox churches and a synagogue, a women's gymnasium, a nonclassical secondary school, town and commercial schools, educational craft workshops, a power station, a pharmacy, a small hospital, and a theater, Folk House (Theatre), Rural Farms Company, two mutual credit associations, three printing houses, a brick and a leather factories, and a tobacco factory.
  The Soviet power was proclaimed on 22 January 1918 during the collectivization of 1929-1932. On the outskirts of Lokhvytsia 7 suburban collective farms were formed. The famishment of 1932-1933 was a disaster for Lokhvytsia as well, but the hardest test was the Great Patriotic War. 15540 inhabitants of Lokhvytsia district fought in battles, 7839 were killed in the fight. More than 8 thousand inhabitants for exploits before the homeland were awarded orders and medals, 14 of them were awarded the title of hero of the Soviet Union.
   Lokhvytsia was the birthplace for a Russian biologist, organizer of the higher veterinary education in Russia Ya. Kaidanov (1779-1855), a Ukrainian lawyer V. Hordon (1871-1926), a Ukrainian ophthalmologist A. Vasiutynsky (1875-1946), a Ukrainian sculptor H. Pyvovarov (1908-1942), a composer I. Dunaievsky (1900-1955). In the village of Kharkivtsi a Ukrainian writer A. Teslenko (1882-1911) was born and lived. Moreover, Lokhvytsia was visited by T. Shevchenko, in his novel “Farmlabourer” there is a mention of the town.
   Lokhvytsia district is rich in monuments. Here a monument to A. Teslenko and to a philosopher H. Skovoroda was erected. A beautiful ornament of the city is Lokhvytsia Church of the Annunciation, which is preserved to the present day. In 2009 a monument to Cossacks of Lokhvytsia sotnia was built. A bust to T. Shevchenko was erected.
   Lokhvytsia district is a beautiful and generous land with its customs and traditions, prominent personalities whose names remain forever in history.

  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0573 сек, посетили 2169 раз.