НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Оператор АЗС

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Промоутер

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

IT спеціаліст

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы


КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОН / Карловский район / Karlivka district

Історія району / История района / History of district  

     Карлівський район розташований на південному сході Полтавської області. Він межує з Машівським і Чутівським районами Полтавської області, а також з Красноградським і Зачепилівським районами Харківської області. Карлівським район був утворений 7 березня 1923 р. з трьох волостей – Білухівської, Варварівської і Карлівської. Район налічує 37 населених пунктів, а саме: 1 місто, 11 селищ, 25 сіл, які підпорядковані одній міській і дванадцяти сільським радам.
     З часів сивої давнини родючі землі на берегах р. Орчик були привабливими для людей. Вік відомих археологічних знахідок сягає ІІ-го тисячоліття до н.е. На території району налічується близько 250 пам’яток археології (кургани, могильники). Але поселення не могли бути довготривалими через постійну загрозу набігів кочових племен і народів.
    До листопада 1708 р. землі по р. Орчик, на яких пізніше розпочалася розбудова майбутнього міста Карлівки, належали судді Полтавського полку, прибічнику гетьмана Мазепи, Івану Красноперичу. У червні-липні 1709 р. ці угіддя одержав «у довічне» володіння Полтавський полковий осавул Клим Нащинський, де господарював до своєї смерті у 1722 р. Але вже з серпня 1722 р.  вони були відібрані генералом Іоганном-Бернгардом Вейсбахом (австрійцем на російській службі) у його овдовілої  дружини та сина.
    На захоплених землях, не раніше 1723 р. і не пізніше 1725-1726 р.р., I.-Б. Вейсбах розпочав заселяти нову слободу. Вперше під назвою Карлівка вона стає відомою 8-12 жовтня 1731 р. Саме Вейсбах став засновником майбутнього міста і автором його назви.
     В 1737 р. генерал-фельдмаршал Бурхард-Христофор Мініх отримав від імператриці Анни Іоаннівни в якості винагороди за успішний Кримський похід 1736 р. маєтності покійного I.-Б. Вейсбаха. За часів Мініха, до квітня-червня 1743 р., Карлівка мала назву Мініхполь. Іменним указом від 30 квітня 1743 р. імператриця Єлизавета Петрівна подарувала Карлівський маєток своєму фавориту Олексію Григоровичу Розумовському, після смерті якого в липні 1771 р. всі землі успадкував його молодший брат, на той час вже колишній останній гетьман Лівобережної України — Кирило Розумовський. Загалом, родина Розумовських  володіла  Карлівськими землями 106  років.
     З лютого 1849 р. Карлівським маєтком володіла велика княгиня Олена Павлівна, яка придбала його у вдови Льва Кириловича Розумовського — Марії. Завдяки її ініціативам та з дозволу імператора Олександра II, за два роки до проведення в російській імперії відомої реформи 1861 р., 21 травня 1859 р. набуло чинності «Положение для крестьян Карловского имения», за яким вже тоді вони були звільнені від кріпацтва.
     За часів Олени Павлівни розпочався інтенсивний розвиток промислових підприємств  Карлівщини:
-у 1860 р. засновано базове підприємство маєтку – ремонтно-механічний завод (нині ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» – найстаріший серед подібних на Полтавщині);
-у 1862 р. став до ладу спиртовий завод,  один з найпотужніших в тодішній імперії;
-у 1866 р. почав діяти єдиний у Полтавській губернії крохмальний завод.
    Пізніше, на початку ХХ ст., почали випускати продукцію три цукрових заводи маєтку: Карлівський – 1905 р.; Ланнівський – 1910 р.; колишній Халтуринський (перша назва – Мартинівський) – 1914 р.
    З 1873 р. Карлівським маєтком володіла велика княгиня Катерина Михайлівна (1827-1894), донька Олени Павлівни, а з 1884 по 1917 р.р. – їхні нащадки: герцоги М. Г. Мекленбург-Стрелецькі.
    В 1939 р. Карлівка віднесена до категорії селищ міського типу. Під час Великої Вітчизняної війни 5844 карлівчан захищали Батьківщину, з них 7 чоловік отримали звання Героя Радянського Союзу, а один став повним кавалером ордена Слави.
    Рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної Ради депутатів трудящих від 13 квітня 1957 року селище міського типу Карлівку віднесено до категорії міст районного підпорядкування зі збереженням за містом існуючого  найменування.
    Карлівська земля зростила багато відомих особистостей, серед яких український художник-реставратор і мистецтвознавець І. Калениченко (1898-1968), радянський агроном, академік Академії Наук СРСР І. Лисенко (1898-1976), Г. Береговий – льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу, М. Підгорний – партійний і державний діяч, двічі Герой Соціалістичної Праці, А. Василенко – заслужений художник України, О. Чухрай – композитор і керівник ансамблю «Карусель» та  ін.
    На території району є природо-заповідні об’єкти місцевого значення. Це ландшафтні заказники – «Красноперівка», «Климівський», «Олегова балка»; ботанічні заказники – «Капусник», «Климівський»; ботанічні пам’ятки природи – «Академія», «Дуби черешчаті».
    З архітектурних пам’яток найбільш відома Благовіщенська церква в селі Федорівка. Діє районний історико-краєзнавчий музей в Карлівці і краєзнавчий музей в селі Варварівка.
   Зараз Карлівщина – це розвинутий аграрно-індустріальний район, представлений підприємствами машинобудування, харчової промисловості, агроформуваннями. Прикладом комплексного вирішення питань виробництва й переробки продукції на основі найновіших технологій в районі є ТОВ «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи». Вдумлива агрономічна політика дає змогу використовувати найперспективніші сорти і гібриди зернових і технічних культур. В тваринництві запроваджуються кращий європейський досвід  і  стандарти.
   ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» реалізує продукцію свого виробництва, а це хлібобулочні вироби, печиво та цукерки, м'ясо та м’ясопродукти, ковбаси, яйця, олія, різноманітні крупи, фрукти і овочі, ягоди, через торговий дім та мережу фірмових магазинів «До-машній смак» під власною торговою маркою «Докучаєвський продукт».

    Карловский район находится на юго-западе Полтавской области. Он граничит с Машевским и Чутовским районами Полтавской области, а также с Красноградским и Зачепиловским районами Харьковской области. Карловским район был создан 7  марта 1923 года из трех волостей – Белуховской, Варваровской и Карловской.
    В районе находится 37 населенных пунктов, а именно: 1 город, 11 поселков, 25 сел, которые подчиняются одной городской и двенадцати  сельским советам.
    Со времен глубокой древности плодородные земли на берегах р. Орчик были привлекатель-ными для людей. Возраст известных археологических находок достигает ІІ тыс. до н.э. На территории района насчитывается около 250 памяток археологии (курганы, могильники). Однако поселения не могли быть добротными из-за постоянной угрозы набегов кочевых племен и народов.
    К ноябрю 1708 г. земли по р. Орчик, на которых позже началась постройка будущего города Карловки, принадлежали судье Полтавского полка, стороннику гетьмана Мазепы, Ивану Красноперичу. В июне-июле 1709 г. эти угодья получил «в вечное» пользование Полтавский полковой есаул Клим Нащинский, где хозяйствовал до своей смерти в 1722 г. Но уже с августа 1722 г. они были отобраны генералом Иоганном-Бернгардом Вейсбахом (авст-рийцем на русской службе) у его овдовелой  жены и сына.
    На захваченых землях, не ранее 1723 г. и не позже 1725-1726 г.г., И.-Б. Вейсбах начал заселять новую слободу. Впервые под названием Карловка она становится известной 8-12 ок-тября 1731 г. Именно Вейсбах стал основателем будущего  города и  автором его названия.
    В 1737 г. генерал-фельдмаршал Бурхард-Христофор Миних получил от  императрицы Анны Иоановны в качестве награды за успешный Крымский поход 1736 г. поместья покойного И.-Б. Вейсбаха. Во времена Миниха, до апреля-июня 1743 г, Карловка носила название Минихполь. Именным указом от 30 апреля 1743 г. императрица Елизавета Петровна подарила Карловское поместье своему фавориту Алексею Григорьевичу Разумовскому, после смерти которого в июле 1771 г. все земли унаследовал его младший брат, в то время бывший последний гетьман Левобережной Украины — Кирил Разумовский. В общей сложности род Ра-зумовских  владел  Карловскими землями 106 лет.
   С февраля 1849 г. Карловским поместьем владела великая княгиня Елена Павловна, которая приобрела его у вдовы Льва Кириловича Разумовского — Марии. Благодаря ее инициативе и с разрешения императора АлександраII, за два года до проведения в росийской империи известной реформы 1861 г., 21 мая 1859 г. вошло в силу «Положение для крестьян Кар-ловского имения», по которому уже тогда они были освобождены  от  крепостничества.
    Во времена Елены Павловны началось интенсивное развитие промышленных предприятий  Карловщины:
-в 1860 г. основано базовое предприятие поместья – ремонтно-механический завод (ныне ПАО «Карловский машиностроительный  завод» — самый старый среди подобных на Полтавщине);
-в 1862 г. заработал  спиртовый завод,  один из самых мощных в российской  империи;
-в 1866 г. начал действовать единственный в Полтавской губернии крахмальный завод.
    Позже, в начале ХХ в., начали выпускать продукцию три сахарных завода поместья: Карловский – в 1905 г.; Ланновский – в 1910 г.; бывший Халтуринский (первое название – Мартыновский) – в 1914 г.
    С 1873 г. Карловским поместьем владела великая княгиня Екатерина Михайловна (1827-1894), дочь Елены Павловны, а с 1884 по 1917 год – их предки: герцоги  Мекленбург-Стрелецкие.
    В 1939 г. Карловка отнесена к категории поселков городского типа. Во времена Великой Отечественной войны 5844 карловчан защищали Отечество, из них 7 человек удостоены звания Героя Советского Союза, а один стал полным кавалером ордена Славы.
    Решением исполнительного комитета Полтавского областного Совета депутатов тру-дящихся от 13 апреля 1957 г. поселок городского типа Карловка отнесен к категории городов районного подчинения с сохранением за городом существующего названия
    Карловская земля взрастила много известных личностей, среди которых украинский художник-реставратор и искусствовед И. Калениченко (1898-1968), советский агроном, академик Академии Наук СССР И. Лысенко (1898-1976), Г. Береговой – летчик-космонавт СССР, дважды Герой Советского Союза, М. Подгорный – партийный и государственный деятель, дважды Герой Социалистического Труда, А. Василенко – заслуженный художник Украины, О. Чухрай – композитор и руководитель ансамбля «Карусель» и  др.
На территории района есть природно-заповедные объекты местного значения. Это ландшафтные заказники – «Красноперовка», «Климовский», «Олегова балка»; ботанические заказники – «Капустник», «Климовский»; ботанические памятки природы – «Академия», «Дубы черешчатые».
Из архитектурных памяток наиболее известна Благовещенская церковь в селе Федоровка. Действует районный историко-краеведческий музей в Карловке и краеведческий музей в селе Варваровка.
   Сейчас Карловщина – это развитый аграрно-индустриальный район, представленный предприятиями машиностроения, пищевой промышленности, агроформированиями. Примером комплексного решения вопросов производства и переработки продукции на основе новейших технологий в районе является ООО «Агропромышленная компания Докучаевские черноземы». Вдумчивая агрономическая политика дает возможность использовать самые пе-рспективные сорта и гибриды зерновых и технических культур. В животноводстве внед-ряются лучший европейский опыт и стандарты.
ООО «АПК Докучаевские черноземы» реализует продукцию своего производства, а это хлебобулочные изделия, печенье и конфеты, мясо и мясопродукты, колбасы, яйца, масло, разнообразные крупы, фрукты и овощи, ягоды через торговый дом и сеть фирменных магазинов «Домашній смак» под собственной торговой маркой «Докучаевский продукт».

   Karlivka district is located in the south-east of Poltava region, forming boundaries with Ma-shivka and Chutovo districts of Poltava region, as well as with Krasnohrad and Zachepylivka dist-ricts of Kharkiv region. Karlivka district was formed on March 7, 1923 out of three volosts, Bilukhy, Varvarivka and Karlivka.
   In the district there are 37 settlements, namely: 1 town, 11 settlements, 25 villages, which are su-bordinate to one town and twelve rural councils.
  Since the olden times the fertile lands on the banks of the Orchyk River attracted people. The age of the famous archeological finds was in the second millennium BC. The territory of the district abounds in approximately 250 archeological sites (mounds, ancient burial grounds). But the settlements could not be long-lasting due to the constant threat of invasions of nomadic tribes and peoples.
  Until November 1708 the lands along the Orchyk, where later on the building of the future town of Karlivka began, belonged to a judge of Poltava Regiment, a supporter of Hetman Mazepa, Ivan Krasnoperych. In June-July 1709 those lands were received for lifetime maintenance by Poltava regimental Cossack captain Klym Naschynsky, where he ruled until he passed away in 1722. But in August 1722, they were taken away by the general Iogan-Bernhard Veisbah from his widowed wife and son.
   On the occupied lands, between 1723 and 1725-1726, Veisbah started a new settlement. For the first time under the name Karlivka it was known on 8-12 October, 1731. It was Veisbah who became the founder and author of the future town and its name.
In 1737, General-field marshal Burghard-Christopher Minih received the property of the late I.-B. Veisbah from the Empress Anna Ioannivna as a reward for a successful Crimean campaign in 1736. During Minih’s ruling, to April-June 1743, Karlivka was called Minihpol’. By the Decree of 30 April 1860, the Empress Elizabeth Petrovna presented the Karlivka estate to her favourite Olexsiy Hruhorovych Rozumovsky. After his death in July 1771 all the lands were inherited by his younger brother, at that time the last former Hetman of the left-bank Ukraine, Kyrylo Razumovsky. In general, the Rozumovskys owned Karlivka lands for 106 years.
   From February 1849, Karlivka estate was owned by Grand Princess Olena Pavlivna, who pur-chased it from Lev Kyrylovych Razumovsky’s widow, Mary. Thanks to her initiatives and with the permission of the Emperor Alexander II, two years before the known reform of 1861 was held in the Russian Empire, on May 21, 1859, “The Regulation for the peasants of Karlovka estate” came into effect, according to which the peasants were released from slavery.
   During the time of Olena Pavlivna an intensive development of the industrial enterprises in Kar-livka took place.
  In 1860, the main estate enterprise, repair-mechanical plant (now “Karlivka machinebuilding plant”) was  established.
   In 1862 a distillery began to operate, one of the most powerful in the Empire.
   In 1866, a starch plant, the only one in Poltava Province, began to work.
   Later, at the beginning of the 20 century, three sugarmills began production: Karlivskyi in 1905; Lannivskyi in 1910; the former Halturynskyi (the first name was Martynivskyi) in 1914.
  From 1873 Karlivka estate belonged to Grand Princess Kateryna Mykhailivna (1827-1894), the daughter of Olena Pavlivna, and from 1884 to 1917 to their descendants, dukes M.G. Meklen-burg-Streletsky.
  Karlivka district brought up a lot of famous personalities, including a Ukrainian artist-restorer and art historian I. Kalenychenko (1898-1968); a Soviet agronomist, academician of the Academy of Sciences of the USSR I. Lysenko (1898-1976); a pilot-astronaut of the Soviet Union, twice hero of the Soviet Union H. Berehovyi; a statesman, twice hero of the Socialist Labor M. Pidhornyi; a merited artist of Ukraine A. Vasylenko; a composer and conductor of the ensemble “Carousel” O. Chukhrai and others.
  There are reserves of local importance on territory of the district. They are landscape preserves “Krasnoperivka”, “Klymivskyi”, “Olehovi Gorge”; botanical preserves “Kapusnyk”, “Klymivskyi”.
  The most famous architectural sight is the Church of the Annunciation in the village of Fedorivka. There is District Historical Museum in Karlivka and Local history museum in the village of Varvarivka.
   Now Karlivka is a developed agrarian-industrial district, represented by the enterprises of me-chanical engineering, food industry, and agrarian units. An example of a complex solution to the production and processing of products based on cutting-edge technologies in the district is the LLC “Agroindustrial company Dokuchaiiv chernozem soils”. Serious agrarian policy allows using the most promising varieties and hybrids of cereals and technical crops. Animal breeding is provided with the best European experience and standards.
LLC “Agroindustrial company Dokuchaiiv chernozem soils” sells its products, i.e. bakery, cookies and candy, meat and meat foods, sausages, eggs, oil, a variety of cereals, fruit and vegetables, berries in their firm and chain stores “Domashniy smak” (“Home-made taste”) under its own trade-mark “Dokuchaiiv product”.




  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0460 сек, посетили 2612 раз.