НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Міська санітарно-епідеміологічна станція

Полтава, вул. Івана Мазепи, 57

(0532) 63-40-86

Головне Управління Держсанепідслужби в Полтавській області

Полтавська обл., м. Полтава, вул. Ватутина, 35 а

(0532) 60-62-65, 56-92-18, 2-87-38, 2-87-18

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы


 Хорольський район /  Хорольский район /  Khorol district

Історія району / История района / History of district 

        Хорольський район розташований в центральній частині Полтавської області. Він межує з Лубенським, Оржицьким, Семенівським, Великобагачанським, Миргородським районами Полтавської області. У районі 92 населених пункти, підпорядкованих одній міській і 19 сільським радам. Хорольський район було утворено в 1923 р., а в сучасних межах він існує з 1966 р.
   Перша згадка про Хорол датується 1083 р., у духовій Володимира Мономаха, але археологічні знахідки та багаточисельні малодосліджені кургани черняхівської та скіфської культури свідчать, що місто зас-новане значно раніше. Давній Хорол був розташований на високих пагорбах і мав оборонне значення. Друга згадка про Хорол відноситься до 1111 р. Хорол був свідком безперервних кровавих зіткнень слов`ян з кочовими племенами. Так, 1185 р. біля Хоролу відбулося зіткнення русичів з половцями хана Кончака, який сам ледве уник полону. Русичі перемогли і визволили Хорол. В 1215 р. половці дійшли до Пере-яслава. Князь Володимир Всеволодович з військами переслідував їх від Переяслава до Хорола, але при переправі через річку потерпів поразку і попав у полон. Багато лиха зазнали хорольські землі у часи мо-нголо-татарського нашестя. Життя у зруйнованому Хоролі зійшло на спад і з середини XIII cт. про нього не згадується в історичних документах. Відродження Хорола починається в кінці XVI ст. В “Книге Большому чертежу” згадується, що від Дніпра вверх по Пслу 50 верст, впадає ріка Хорол, а від Сули на Хоролі від гирла 20 верст град Хорол.
  В 20-их роках XVII cт. Хорол, як і все Посулля, захватили польські магнати Вишневецькі. Страждаючи від утисків шляхти, жителі Хоролу в 1638 р. приєднались до козацько-селянського повстання, яке очо-лювали Яків Острянин і Карп Скидан. До того часу Хорол вважався великим містом на Полтавщині, яке налічувало 1279 господарств.
   З 1648 р. Хорол стає сотенним містечком Миргородського полку і залишається таким до ліквідації полкового устрою на Лівобережній Україні. Першим Хорольським сотником був Джуна Фесько. Хорольці по праву пишаються тим, що їх сотня, яка діяла у складі Миргородського полку, проявила мужність і відвагу в Полтавській битві 1709 р. У складі російських військ Хорольські козаки в 1711 р. ходили аж за р. Прут і брали участь у війні проти Туреччини.
  З введенням в країні нового адміністра-тивного розподілу, Хорол в 1782 р. став повітовим містечком і входив спочатку в Київське, а потім в Чернігівське намісництво. З 1796 р. він увійшов до складу Малоросійської губернії, а з 1802 р. — Полтавської. В кінці XVIII Хорол отримав свій герб.
   В 30-40-их р.р. XIX ст. Полтавщину відвідав український кобзар Т. Шевченко. Він побував у Веселому Подолі, Вишняках, в Хоролі і зібрав чималий матеріал про Хорольщину. Про Хорол і Вишняки Шевченко згадує в своїй повісті “Близнюки”. До цього часу відноситься творча діяльність уродженця Хоролу, одного із видатних етнографів-фольклористів М. Цертелева (1790-1869). Його ім`я добре відоме в українській літературі як першого видавця і дослідника українських народних дум і історичних пісень. Крім того в селі Мелюшки народився український письменник Л. Боровиковський (1806-1889). Найвідоміший його твір — балада “Маруся”. Він перекладав твори А. Міцкевича, О. Пушкіна. Також уклав словник української мови. На честь Л. Боровиковського в Полтаві назвали одну з вулиць. В Хоролі народився відомий хорольський педагог і художник В. Маковський (1866-1930). Він закінчив педагогічні курси 1899-1903 р.р. при Імператорській Академії Мистецтв у Санкт-Петербурзі.
  Багато в Хорольському районі є архітектурних пам`яток. Серед них Успенський собор, який було засновано в 1802 р. купцем Чоботарьовим. Собор було закрито і зруйновано в 1934 р., в 2002 р. розпочалося його відродження. В селі Вергуни в 1801-1807 р.р. була збудована церква Різдва. Ця церква має велику схожість з Миколаївською церквою в Диканці. Ця пам`ятка слугує зразком архітектури в стилі ампір. В селі Вишняки розташовано садибний будинок родини Котляревських. Він побудований в 1805 р. в стилі російського класицизму. На одній осі із садибним будинком, по іншій стороні дороги, розташована кам`яна Троїцька церква. Побудована вона у 1794-1799 р.р. і в архітектурному співвідношенні являє собою тип культових споруд в стилі барокко і класицизма.
  В 1975 р. жителями Вишняків було споруджено пам`ятник воїнам-односельцям, які загинули у Великій Вітчизняній війні. Це воїн з приспущеним знаменом на фоні стели з іменами загиблих. При в`їзді на автотрасу на гранітному постаменті підноситься танк — пам`ятник танкістам, які загинули у вересні 1943 р. під час визволення Вишняків від німецьких окупантів.
  Хорольський край багатий на природні пам`ятки. Тут міститься 22 об`єкти природнозаповідного фонду місцевого значення.
  Хорольщина — давній слов`янський край, який поєднує в собі красу і щедрість приро-ди та багату історію.

  Хорольский район расположен в центральной части Полтавской области. Он граничит с Лубенским, Оржицким, Семеновским, Великобагачанским, Миргородским районами Полтавской области. В районе 92 населенных пункта, которые подчиняются городскому и сельским советам. Хорольский район был создан в 1923 г., а в современных границах он существует с 1966 г. Первое упоминание о Хороле датируется 1083 г., в духовной Владимира Мономаха, но археологические находки и многочисленные малоисследованные курганы черняховской и скифской культур свидетельствуют, что город основан значительно раньше. Древний Хорол был расположен на высоких холмах и имел оборонное значение. Второе упоминание о Хороле относится к 1111 г. Хорол был свидетелем непрерывных кровавых столкновений славян с кочевыми племенами. Так, в 1185 г. возле Хорола состоялось столкновение русичей с половцами хана Кончака, который сам едва избежал плена. Русичи победили и освободили Хорол. В 1215 г. половцы дошли до Переяслава. Князь Владимир Всеволодович с войсками преследовал их от Переяслава до Хорола, но при переправе через реку потерпел поражение и попал в плен. Многие беды перенесли хорольские земли во времена татаро-монгольского нашествия. Жизнь в разрушенном Хороле пошла на спад и с середины XIII в. о нем не упоминается в исторических документах. Возрождение его начинается в конце XVI в. В «Книге Большому чертежу» упоминается, что «от Днепра вверх по Пслу 50 верст, впадает река Хорол, а от Сулы на Хороле от устья 20 верст град Хорол». В 20-ых годах XVII в. Хорол, как и все Посулье, захватили польские магнаты Вишневецкие. Страдая от притеснения шляхты, жители Хорола в 1638 г. присоединились к казацко-крестьянскому восстанию, которое возглавляли Яков Ос-трянин и Карп Скидан. До того времени Хорол считался большим городом на Полтавщине, насчитывавшем 1279 дворов. С 1648 г. Хорол становится сотенным городком Миргородского полка и остается таким до ликвидации полкового устройства на левобережной Украине. Первым Хорольским сотником был Джуна Фесько.
  Хорольцы по праву гордятся тем, что их сотня, которая действовала в составе Миргородского полка, проявила мужество и отвагу в Полтавской битве 1709 г. В составе русских войск Хорольские казаки в 1711 г. ходили аж за Прут и принимали участие в войне против Турции.
  С введением в стране нового административного деления, Хорол в 1782 г. стал уездным городком и входил вначале в состав Киевского, а затем — Черниговского наместничества. С 1796 г. он вошел в состав Малоросийской губернии, а с 1802 г. — Полтавской. В конце XVIII в. Хорол получил свой герб.
  В 30-40-ых г.г. XIX в. Полтавщину посе-тил украинский кобзарь Т. Шевченко. Он побывал в Веселом Подоле, Вишняках, в Хороле и собрал немалый материал о Хорольском районе. О Хороле и Вишняках Т. Шевченко упоминает в своей повести «Близнецы». На это время приходится и творческая деятельность уроженца Хорола, одного из известных этнографов-фольклористов М. Цертелева (1790-1869). Его имя хорошо известно в украинской литературе как первого издателя и исследователя украинских народных дум и исторических песен. Кроме того в с. Мелюшки родился украинский писатель Л. Боровиковский (1806-1889). Самое известное его произведение — баллада «Маруся». Он перевел произведения А. Мицкевича, А. Пушкина, составил словарь украинского языка. В честь Л. Боровиковского в Полтаве назвали одну из улиц. В Хороле родился известный педагог и художник В. Маковский (1866-1930). Он окончил педагогические курсы при Императорской Академии Искусств в Санкт-Петербурге.
  Много в Хорольском районе и архитектурных памяток. Среди них Успенский со-бор, основанный в 1802 г. купцом Чеботаревым. Собор был закрыт и разрушен в 1934 г., в 2002 г. началось его возрождение. В с. Вергуны в 1801-1807 г.г. была построена церковь Рождества. Эта церковь похожа на Николаевскую церковь в Диканьке. Эта памятка служит образцом архитектуры в стиле ампир. В селе Вишняки находится усадьба семьи Котляревских. Она построена в 1805 г. в стиле русского классицизма. На одной оси с усадебным домом, расположена каменная Троицкая церковь. Построена она в 1794-1799 г.г. и в архитектурном соотношении представляет собой тип культовых сооружений в стиле барокко и классицизма.
  В 1975 г. жителями Вишняков был пост-роен памятник воинам-односельчанам, погибшим в Великой Отечественной войне. Это воин с приспущенным знаменем на фоне стеллы с именами погибших. При въезде на автотрассу, на гранитном постаменте, возвышается танк — памятник танкистам, которые погибли в сентябре 1943 г. во время освобождения Вишняков от немецких оккупантов.
  Хорольский край богат на природные памятки. Здесь находится 22 объекта природно-заповедного фонда местного значения. Хорольский район — древний славянский край, объединяющий в себе красоту и щедрость природы и богатую историю.

   Khorol district is located in the central part of Poltava region, forming boundaries with Lubny, Orzhytsia, Semenivka, Velyka Bahachka, Myrho-rod districts of Poltava region. The district has 92 settlements, subordinated to a town and 19 rural councils. Khorol district was formed in 1923, and it has existed within its modern territory since 1966.
  The first mention of Khorol dates back to 1083, but numerous archaeological finds and scantily explored burial mounds of Scythian and Chernyakhiv cultures suggest that the city was founded much earlier. Ancient Khorol was located on high hills and had a defensive value. The second mention of Khorol refers to 1111. Khorol witnessed the continuous collisions between Slavs and nomadic tribes. And in 1185, the collision happened near Khorol between Rusychi and of Polovtsians under Khan Konchak, who himself barely avoi-ded captivity. Rusychi gained a victory and libe-rated Khorol. In 1215, the Polovtsians came to Pereiaslav.
   Prince Volodymyr with his troops chased them from Pereiaslav to Khorol, but crossing the river was defeated and captured. Khorol district faced many disasters in times of Mongol-Tatar invasion. Life in the devastated Khorol suffered from the recession and from the mid-13th century it was not mentioned in the historical documents. Its revival started at the end of the 16th century. In the 1620s Khorol, as well as all Posullia, was conquered by the Polish magnates Vyshnevetsky. Smarting from the oppressions of the nobility, the inhabitants of Khorol in 1638 joined the Cossacks and peasant rebellion, which was led by Yakiv Ostryanyn and Karp Skydan. At the time Khorol was considered a great city in Poltava region with 1279 farms.
  From 1648 Khorol became a sotnia town of Myrhorod Regiment and remained so until the elimination of regimental system in the left-bank Ukraine. Khorol inhabitants are rightly proud of the fact that their sotnia who acted in Myrhorod Regiment, has the courage and valour in the battle of Poltava in 1709. As part of Russian troops Khorol Cossacks crossed the Prut River in 1711 and participated in the war against Turkey. With the introduction of the new administrative division of the country, Khorol became a district town in 1782 and was the first town in Kyiv, and then in Chernihiv vicegerency. From 1796 it was annexed to Malorosiya province, and from 1802 to Poltava. At the end of the 18th century Khorol got its coat of arms. In the 1830-40s, Poltava region was visited by Taras Shevchenko, a Ukrainian Kobzar. He visited Veselyi Podil, Vyshniaky, Khorol and collected material about Khorol.  Khorol and Vyshniaky are mentioned in his novel “Twins”. The creative activity of a native of Khorol, one of the eminent ethnographer-folklorists M. Tsertelev (1790-1869) is referred to this time. He is well known in Ukrainian literature as the first publisher and researcher of Ukrainian folk ballads and historical songs. Additionally the village of Meliushky was a birthplace of a Ukrainian writer L. Borovykovsky (1806-1889).
   Khorol was a birthplace of a known educator and artist Makovsky Vasyl (1866-1930). He graduated from the pedagogical courses 1899-1903 at the Imperial Academy of art in St. Petersburg. There are a lot of architectural sights in Khorol district, among which is the Dormition Cathedral, which was founded in 1802 by the merchant Cho-botaryov. In the v. Verhuny in 1801-1807 the Chu-rch of the Nativity was built. This church bears a great resemblance to Mykolayiv Church in Dykanka. In the village of Vyshniaky there is the estate of the Kotliarevskys. It was built in 1805 in the style of Russian classicism.
Khorol is an ancient district which combines beauty and generosity of nature and rich history.

  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0427 сек, посетили 2208 раз.