НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Міська санітарно-епідеміологічна станція

Полтава, вул. Івана Мазепи, 57

(0532) 63-40-86

Головне Управління Держсанепідслужби в Полтавській області

Полтавська обл., м. Полтава, вул. Ватутина, 35 а

(0532) 60-62-65, 56-92-18, 2-87-38, 2-87-18

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы


ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОН / Гребенковский район / Grebionka district

      Історія району / История района / History of district   

    Гребінківський район розташований в західній частині Полтавської області. З ним межують Оржицький, Лубенський, Пирятинський райони Полтавської області і Драбівський район Черкаської області. До складу району входить одна міська і 12 сільських рад, які містять у собі 42 населенних пункти. Утворений район 25 лютого1935 р. в складі 17 сільрад. Він виділився з Пирятинського (14 сільрад) та Оржицького (3 сільради) районів. З грудня 1962 р. по грудень 1966 р. територія району входила до складу Пирятинського району. Як Гребінківський район відновлено 8 грудня 1966.
      Давнє Городище над Оржицею входило до складу Переяславського князівства і стано-вило на його сході укріплений рубіж. Засноване воно було у 988 р. князем Володимиром Святославовичем. У 1239 (1240) р. татаро-монголи ідучи на Київ, розгромили Городище. У другій половині XVII ст. воно було знову заселене і потрапило до володінь лубенського полковника Леонтія Свічки. За даними 1740 р. Городище входило до Пирятинської сотні.
       На початку XIX ст. Городище належало П. Свічці, але, через борги, частина володінь потрапила в руки інших поміщиків. За Свічками залишилась лише Слобода-Петрівка. Городище потрапило до поміщика І. Горбовського. Частина земель Свічок біля Городища перейшла до поміщика Стороженка, який з Тарасівки переселив сюди своїх селян-кріпаків. Так виник хутір Новосілки. Але ця назва не прижилася. Його називали  Нечаївка, потім  Затінь і, нарешті, Тінь.
       З 1863 р.  Городище — волостний центр Пирятинського повіту, де налічувалося 83 двори, 500 жителів, три приватновласницькі крамниці, відбувалося три ярмарки на рік. У 1898 р. маєток поміщика Горбовського орендував капіталіст Фінік.
       На початку XX ст. в Городищі було дві школи — церковнопарафіяльна та земська. Перша розташовувалася в будинку біля церкви (будівля збереглася до нашого часу на території школи №2).
        Сама Гребінка започаткована у 1895 р. водночас із будівництвом залізничної колії Харків-Київ. Невелике село Тінь, розширившись за рахунок декількох залізничних споруд, перетворилося на станцію Петрівка. У 1901 р. станцію і село було переіменовано на честь видатного українського письменника Євгена Павловича Гребінки, який народився за 14 км звідси, на хуторі Убіжище (тепер с. Мар'янівка).
        На початку XX ст. Гребінка швидко роз-ростається. Особливо цей процес пожвавився після закінчення будівництва ширококолійної магістралі в 1910 р. Наступного року тут мешкало вже 540 чоловік, було споруджено два парових млина. Згодом Гребінка стала значним залізничним вузлом. Розташована на перехресті двох важливих магістралей, вона здобула велике економічне і стратегічне значення. В роки першої світової та громадянської війн звідси відправляли на фронти боєприпаси, обмундирування, продовольство, передусім хліб.
        Спочатку Гребінка, зберігаючи за собою статус містечка, залишалася волосним цент-ром Пирятинського повіту, який 1923 р. було розформовано, Гребінка і найближчі села ввійшли до складу Пирятинського району.
         На житті гребінківців гостро позначився голодомор 1932-1933 р.р. А також чорною смугою пройшла Велика Вітчизняна війна. Відразу ж після визволення почалася відбудова. 30 вересня 1958 р. до Гребінки приєднано село Городище, і 21 листопада 1959 р. вона здобула статус міста районного підпорядкування. Нинi Гребiнка — значний залiзничний вузол, на якому розташованi великi залiзничнi пiдприємства. В районi функцiонує 14 загальноосвiтнiх шкiл I-III ступенiв, 6 загальноосвiтнiх шкiл I-II ступенiв та 2 загальноосвiтнi школи I сту-пеня, а також Майорщинська допомiжна школа-iнтернат. В районі 28 клубних закладiв, 26 бiблiотек, дитяча музична школа, районний iсторико-краєзнавчий та 11 сiльських музеїв.
        Серед архітектурних пам`яток Гребінківського району важливе значення займає Свято-Георгіївська церква. Це велична  споруда з п`ятьма куполами. Серед історичних пам`яток є пам`ятник історіі “Городище”, пам`ятник Є. Гребінці, пам`ятник Т. Шевченко, багато пам`ятників героям-визволителям.
       Серед пам`яток природи району є парк садово-паркового мистецтва ім. Г. Перевери, пам`ятка природи “Соснова алея”, біологічний заказник “Пліс яр”, гідрологічний заказник “Роди” площею 100 га., а також Корсаківський парк.
       Серед видатних особистостей району письменник П. Шаповал (1919-1985), який народився в с. Олександрівка. Уродженцем с. Кулаженці є український фольклорист і етнограф, член Кирило-Мифодіївського братерства Афанасій Маркович (1822-1867), перший чоловік української письменниці Марко Вовчок. В с. Мар`янівка народився Гребінка Євген Павлович (1812-1848) — український і російський письменник, тут він і похований. В 1843 р. у Слободі-Петрівці побував Т. Шевченко. Уродженцем села є Герой Радянського Союзу Г.  Кагамлик (1923-1943).
       Гребінківський район має багатовікову історію зі своїми культурою, звичаями і тра-диціями.

       Гребенковский район расположен в западной части Полтавской области. С ним граничат Оржицкий, Лубенский, Пирятинский районы Полтавской области и Драбовский район Черкасской области. В состав района входят один городской и 12 сельских советов, которые включают 42 населенных пункта. Район создан 25 февраля 1935 г. в составе 17 сельских советов. Он выделился из Пирятинского (14 сельсоветов) и Оржицкого (3 сельсовета) районов. С декабря 1962 г. по декабрь 1966 г. территория района входила в состав Пирятин-ского района. Под названием Гребенковский, район начал существовать с 8 декабря 1966 г.
       Древнее Городище над Оржицей входило в состав Переяславского княжества и состав-ляло на его востоке укрепленный рубеж. Основано оно было в 988 г. князем Владимиром Святославовичем. В 1939 (1940) г. татаро-монголы по пути в Киев разгромили Городище. Во второй половине XVII в. оно было вновь заселено и попало во владения лубенского полковника Леонтия Свички. По даным 1740 г. Городище входило в Пирятинскую сотню.
       В начале XIX в. Городище принадлежало П. Свичке, но из-за долгов, часть владений попала в руки других помещиков. За семейством Свичек осталась только Слобода-Петровка. Городище стало принадлежать помещику И. Горбовскому. Часть земель Свичек возле Городища перешла к помещику Стороженку, который из Тарасовки переселил сюда своих крепостных. Так возник хутор Новоселки. Но это название не прижилось. Его называли то Нечаевка, то За-тень и, наконец, Тень.
        С 1863 г. Городище — волостной центр Пирятинского уезда, где насчитывалось 83 двора, 500 жителей, три частные магазина, проводилось три ярмарки в год. В 1898 г. особняк помещика Горбовского арендовал капиталист Финик. В начале ХХ в. в Городище было две школы — церковноприходская и земская. Первая размещалась в доме около церкви (здание сбереглось до наших дней на территории школы № 2).
       Гребенка основана в 1895 г. одновременно со строительством железной дороги Харьков-Киев. Небольшое село Тень, расширившись за счет нескольких железнодорожных зданий, превратилось в станцию Петровка. В 1901 г. станцию и село было переименовано в честь известного украинского писателя Евгения Павловича Гребенки, который родился за 14 км. отсюда, на хуторе Убежище (тепер с. Марьяновка).
       В начале ХХ в. Гребенка быстро разрастается. Особенно этот процесс ускорил-ся после окончания строительства ширококолейной магистрали в 1910 г. В следующем году здесь проживало уже 540 человек, было построено две паровых мельницы. Со временем Гребенка стала значительным железнодорожным узлом. Расположенная на перекрестке двух важных магистралей, она обрела большое экономическое и стратегическое значение. В годы первой мировой и гражданской войн отсюда отправлялись на фронт боеприпасы, обмундирование,  продовольствие, хлеб.
       Вначале Гребенка, сберегая за собой статус городка, оставалась волостным центром Пирятинского района, который в 1923 г. был расформирован, Гребенка и ближайшие села вошли в состав Пирятинского района.
       На жизни жителей Гребенки очень остро отразился голод 1932-1933 г.г. Черной полосой прошла Великая Отечественная война. После освобождения от немецких оккупантов началось восстановление ра-йона. 30 сентября 1958 г. к Гребенке присоединили с. Городище, и 21 ноября 1959 г. она обрела статус города районного значения.
       Ныне Гребенка — значительный железнодорожный узел, в котором находятся большие железнодорожные предприятия. В районе функционирует 14 общеобразовательных школ I-II степеней и 2 общеобразовательные школы  I степени, а также Майорщинская дополнительная школа-интернат. В районе 28 клубных учреждений, 26 библиотек, детская музы-кальная школа, районный историко-краеведческий музей и 11 сельских музеев.
      Среди архитектурных памятников Гребенковского района важное значение занимает Свято-Георгиевская церковь. Это величественное сооружение с пятью куполами. Среди исторических достопримечательностей — памятка истории «Городище», памятник Е. Гребенке, памятник Т. Шевченко, много памятников героям-освободителям. Есть здесь и уникальные: природные памятки: парк садово-паркового искусства им. Г. Переверы, памятка природы «Сосновая аллея», биологический заказчик «Плис яр», гидрологический заказ-чик «Роды» площадью 100 га., а также Корсаковский парк.
       Среди известных личностей района писатель П. Шаповал (1919-1985), который родился в с. Александровка. Уроженцем с. Кулаженцы является украинский фольклорист и етнограф, член Кирило-Мефодиевского братства Афанасий Маркович (1822-1867), первый муж украинской писательницы М. Вовчок. В с. Марьяновка родился Е. Гребенка (1812-1848) — украинский и русский писатель, здесь он и похоронен. В 1843 г. в Слободе-Петровке побывал Т. Шевченко. Уроженцем села является также Герой Советского Союза Г. Кагамлык (1923-1943).
        Гребенковский район имеет многовековую историю, интересную культуру, обычаи и традиции.

        Hrebinka district is located in the western part of Poltava region, forming boundaries with Orzhytsia, Lubny, Poltava and Pyriatyn districts of Poltava region and Drabiv district of Cherkasy region. One city and 12 rural councils belong to the district, including 42 settlements. It was formed on February 25, 1935 comprising 17 Soviets of the settlement. The district was separated from Pyriatyn (14 Soviets of the settlement) and Orzhytsia (3 Soviets of the settlement) districts. From December 1962 till December 1966, the territory of the district was a part of Pyriatyn district. As well as Hrebinka district, it was restored on December 8, 1966.
        Horodysche over Orzhytsia belonged to Pereiaslav Principality and was in the East a fortified frontier. It was founded in 988 by Volodymyr Sviatoslavovych. In 1239 (1240) the Tatar-Mongols on their way to Kiev defeated Horodysche. In the second half of the 17th century it was inhabited for the second time and came into possession of Lubny Colonel Leontij Svichka. According to the beliefs of 1740, Horodysche belonged to Pyriatyn sotnia.
        At the beginning of the 19th century the City was possessed by P. Svichka, but due to the debts the belongings were in the hands of other landowners. Only Sloboda-Petrivka remained in the possession of the Svichkas. Horodysche was owned by a landlord I. Horbovskyi. A part of the lands of the Svichkas near Horodysche was transferred to a landlord Storozhenko, who resettled here his peasant serfs from Tarasivka. That is how a homestead Novosilky appeared. But this title never took on. It was called now Nechaivka, now Zatin’ and finally Tin’.
       From 1863 Horodysche was a volost’ centre of Pyriatyn County, which had 83 yards, 500 inhabitants, three private stores and three fairs per year. In 1898, the estate of the landlord Horbovskyi was rented by a capitalist Finik.
       At the beginning of the 20th century Horody-sche had two schools, parochial and secular.
      Hrebinka itself originated in 1895 at the same time as the construction of the railway Kharkov-Kiev. A small village of Tin’, expanding at the expense of several railway buildings, turned into a station Petrivka. In 1901, the station and the town were renamed in honor of the famous Ukrainian writer Evhen Pavlovych Hrebinka, who was born 14 km from here, on the farm Ubizhysche (now the village of Marianivka).
       At the beginning of the 20th century Hrebinka grew expeditiously. Especially the process revived after the end of the building of the broadgauge line in 1910. Almost 540 people lived here next year and two steam mills were built. Subsequently Hrebinka became a significant railway junction. Located at the crossroads of two important highways, it got a great economic and strategic value. In the years of the First World and Civil Wars ammunition, uniforms, food, especially bread were sent to the front from here.
       First, Hrebinka, retaining the status of a town, remained the center of Pyriatyn County, which was disbanded in 1923, so Hrebinka and the adjacent villages belonged to Pyriatyn district. The famishment of 1932-1933 had a great impact on the lives of the inhabitants of Hrebinka, and the Great Patriotic War was also a somber period. Immediately after the liberation the rebuilding began. On September 30, 1958 Horodyshche village was annexed to Hrebinka, and on November 21, 1959, it gained the status of a town of district subordination. Now it is a significant rail junction which abounds with big railway enterprises. 14 comprehensive schools (1-3 level), 6 comprehensive schools (1-2 level) and 2 comprehensive schools (1 level) as well as Maiorschyn boarding school operate in the district. There are 28 clubs, 26 libraries, a children's musical school, a district local history museum and 11 village museums.
     Among the archaeological monuments of Hrebinka district the most important is Saint Heorhiy Church. It is a beautiful building with five domes. Among other monuments there is a monument to history of Horodysche, to Hrebinka, Shevchenko and to liberator heroes.
      Among the nature features there is a park of landscape gardening art named after H. Perevera, “Pine alley”, biological reserve “Plis Yar” hydrological preserve “Rody” occupying an area of 100 hectares, and also Korsakiv Park.
     Among the prominent personalities of the district one can enumerate a writer P. Shapoval (1919-1985), who was born in the village of Oleksandrivka. A native of Kulazhentsi is a Ukrainian ethnographer, folklorist, and a member of Kyryl-Myfodiy brotherhood Afanasiy Markovych (1822-1867), the first husband of the Ukrainian writer Marko Vovchok. In the village of Marianivka Yevhen Hrebinka was born (1812-1848). He is a Ukrainian and Russian writer, who was also buried here. In 1843 T. Shevchenko visited Sloboda-Petrivka. A native of the village is the hero of the Soviet Union, H. Kahamlyk (1923-1943).
     Hrebinka district has a centuries-old history with its culture, customs and traditions. The nature of this place is unique. Here great attention is paid to the development of the sport. Being situated at the crossroads of two major roads, the area has a great economic and strategic value.


  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0412 сек, посетили 3094 раз.