НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Оператор АЗС

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Промоутер

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

IT спеціаліст

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы


ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОН / Глобинский район / Hlobyno district
                
Історія району / История района / History of district       

    Глобинський район є найбільшим районом, він розташований в південній частині Полтавської області. Район межує з Кременчуцьким, Козельщинським, Решетилівським, Великобагачанським, Семенівським районами Полтавської області, Чорнобаївським, Черкаським, Чигиринським районами Черкаської області і Світловодським районом Кіровоградської області. Глобинський район було утворено 7 березня 1923 р. з чотирьох волостей — Глобинської, Кринківської, Пирогівської та Пустовойтівської. У 1923-1930 р.р. територія району входила до складу Кременчуцького округу,  з лютого 1932 р. по вересень 1937 р. район входив до складу Харківської області, з 22 вересня 1937 р. і по сей день він у складі Полтавської області.
          Територія Глобинщини була заселена ще з давніх часів. Тут знайдено 414 пам`яток археології, з них 354 кургани, а також пам`ятки доби неоліту, бронзи, черняхівської культури та часів Київської Русі.
          Глобине з`явилося на початку XVIII ст. За переказами на місці сучасного Глобине в давнину був хутір Маленький Кагамличок на притоці Кагамлик. Першими поселенцями хутора були українські козаки, яких очолював козак Глоба. Від його прізвища і пішла назва поселення. У другій половині XVIII ст. Глобине було віддане Катериною II  постачальнику провіанту для армії під час війни з Туреччиною, а, пізніше, дійсному раднику П. Руденку.
          Вже у 70 р.р. XVIII ст. у Глобине існувала дерев`яна Михайлівська церква. За переписом 1781 р. село записане у Городиській сотні Миргородського полку, з ліквідацією полкового устрою віднесено до Городиського повіту Київського намісництва. З 1796 р. село входить до Кременчуцького повіту Малоросійської губернії, а в 1802 р. відноситься до Полтавської.
          У 1833-1837 р.р. нова власниця села А.Руденко споруджує нову муровану Михай-лівську церкву, при якій в 1857 р. було відкрито церковнопарафіяльне училище на 40 учнів. В 1851 р. Глобине стає вже волосним містечком.
         Перед 1861 р. у Глобине було 2 маєтки, що належали нащадкам А. Руденко-Магденко. На межі XIX та XX ст. маєтки належали Є. Капніст (дружині І. Капніста) та М. Шапошникову.
        В 1878 р. біля Глобине було збудовано залізницю. Щорічно тут відбувалося три ярмарки на рік. У жовтні та листопаді 1905 р. в Глобине відбувалися заворушення, для придушення яких були викликані війська. У 1910-1912 р.р. у Глобине побудували цукровий завод.
Після проголошення радянської влади Глобине стає центром Глобинського району. 16 грудня 1976 р. Глобине віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
         Глобинська земля багата на визначні архітектурні, історичні та природні пам`ятки. Так в с. Броварки є Церква Різдва Богородиці. В с. Обознівка є Богоявленська церква. Вона була побудована в 1896-1901 р.р. по проекту відомого архітектора Ніконова на гроші поміщика Панайотова і його дружини.
         В с. Гриньки народився композитор, засновник української класичної музики Микола Лисенко. Тут знаходиться  пам`ятник йому, а також відкрито музей. В Землянківській школі навчалася народна артистка України Р. Кириченко. В 2008 р. в Землянках їй споруджено пам`ятник.
         Найвизначнішою природною пам`яткою Глобинського району є гора Пивиха. Вона вважається найвищою точкою Лівобережної України. З 1960 р.р. гора Пивиха є історико-геологічним заказником і охороняється законом. Вона розташована в селищі Градизьк на березі Кременчуцького водосховища. В 2008 р. гора Пивиха презентувала Полтавщину у всеукраїнському конкурсі “7 природних чудес України”.
         Крім цього, в районі є Святилівський орнітологічний заказник державного значення. Тут охороняється найбільша на материковій Україні багатовидова колонія чапель. Колонію утворюють п`ять видів чапель, загальна кількість яких складає 1200-1400 видів пар. Тут зустрічається рідкісна жовта чапля, яка оберігається Червоною книгою України.
        Найбільшим по площі серед заказників Полтавської області є Сулинський ландшафтний заказник. Він займає 4 тис.78 га території Сулинської затоки і Кременчуцького водосховища в межах двох районів — Глобинського і Семенівського.
         Одним із унікальних зразків садово-паркового мистецтва є Устимівський дендропарк, який має державне значення. Засновником парку вважається придвірний радник, лікар Василь Устимович, на честь якого пізніше були названі село і дендропарк. Перші дерева на території парку були посаджені в 1893 р.
        Крім М. Лисенка визначними особистостями Глобинщини стали брати Георгій і Платон Майбороди, які народилися в с. Пелехівщина. В с. Устимівка жив і працював український письменник Ф. Роговий. В с. Горби пройшло дитинство українського поета-байкаря Л. Глібова. В Святилівці навчався В. Віконник — народний артист СРСР, заслужений артист України, диригент капели ім. Б. Лятошинського у Києві. Взагалі Глобинська земля багата славними іменами, які відомі за її межами.
        Глобинщина — славетний край хліборобів і трударів. Вона багата і родючими грунтами, повноводими річками та мальовничими краєвидами.


        Глобинский район самый большой в области. Он располагается в южной части Полтавской области. Граничит с Кременчугским, Козельщинским, Решетиловским, Великобагачанским, Семеновским районами Полтавской области, Чернобаевским, Черкасским, Чигиринским районами Черкасской области и Светловодским районом Кировоградской области. Глобинский район был создан 7 марта 1923 г. из четырех волостей — Глобинской, Кринковской, Пироговской и Пустовойтовской. В 1923-1930 г.г. территория района входила в состав Кременчугского округа, с февраля 1932 г. по сентябрь 1937 г. район входил в состав Харьковской области, а с 22 сентября 1937 г. находился в составе Полтавской области.
         Территория Глобинского района была заселена еще с давних времен. Здесь было найдено 414 памяток археологии, из них 354 курганы, а также памятки периода неолита, бронзы, черняховской культуры и времен Киевской Руси.
Глобино появилось в начале XVIIІ в. Согласно утверждениям, на месте современного Глобино в давние времена был хутор Кагамлычок на притоке Кагамлык. Первыми поселенцами хутора были украинские казаки, предводителем которых был казак Глоба. От его фамилии и прозошло название поселения. Во второй половине XVIII в. Глобино было передано Екатериной II поставщику провианта для армии во время войны с Турцией, а, позднее, действительному советнику П. Руденко.
         Уже в 70-х г.г. XVIII в. в Глобино существовала деревянная Михайловская церковь. По данным переписи 1781 г. село записано в Городицкой сотне Миргородского полка, с ликвидацией полкового устройства отнесено к Городицкому уезду Киевского наместничества. С 1796 г. село входило в состав Кременчугского уезда Малороссийской губернии, а с 1802 г. относится к Полтавской губернии.
         В 1833-37 г.г. новая владелица села А. Руденко сооружает каменную Михайловскую церковь, при которой в 1857 г. было открыто церковно-приходское училище на 40 учеников. В 1851 г. Глобино становится уже волостным городком.
         До 1861 г. в Глобино было 2 поместья, которые принадлежали потомкам А. Руденко-Магденко. На рубеже XIX и ХХ в.в. эти поместья принадлежали Е. Капнист (жене И. Капниста) и М. Шапошникову.
        В 1878 г. около Глобино была построена железная дорога. Ежегодно здесь проводились три ярмарки.
В октябре и ноябре 1905 г. в Глобино происходили волнения, для подавления которых созывались войска.  В 1910-1912 г.г. в Глобино был построен сахарный завод.
       После провозглашения советской власти Глобино становится центром Глобинского района. 16 декабря 1976 г. его относят к категории городов районного подчинения.
       Глобинская земля богата на значительные архитектурные и природные памятки. Так, в с. Броварки есть церковь Рождества Богородицы. В с. Обозневка — Богоявленская церковь. Она была построена в 1896-1901 г.г. по проекту известного архитектора Никонова на деньги помещика Панайотова и его жены.
        Самой знаменитой природной памяткой Глобинского района является гора Пивиха. Она считается самой высокой точкой Левобережной Украины. С 1960 г.г. гора Пивиха является историко-геологическим заказником и охраняется законом. Она находится в поселке Градижск на берегу Кременчугского водохранилища. В 2008 г. гора Пивиха представляла Полтавщину на всеукраинском конкурсе «7 природных чудес Украины».
       Кроме этого в районе есть Святиловский орнитологический заказник государственного значения. Здесь охраняется наибольшая на материковой Украине многовидовая колония цапель. Колония насчитывает пять видов цапель, общее количество которых составляет 1200-1400 видов пар.
      Здесь встречается уникальная желтая цапля, которая занесена в Красную книгу Украины. Наибольшим по площади среди заказников Полтавской области является Сулинский ландшафтный заказник. Он занимает 4 тыс. 78 гектаров. Территория Сулинской затоки и Кременчугского водохранилища в границах двух районов — Глобинского и Семеновского.
      Одним из уникальных образцов садово-паркового искусства является Устимовский дендропарк, который имеет государственное значение. Основателем парка считается придворный советник, врач Василий Устимович, в честь которого позже были названы село и дендропарк. Первые деревья на территории парка были посажены в 1893 г.
       Глобинская земля богата славными именами, которые известны за ее пределами. В с. Гриньки родился композитор, основатель украинской классической музыки Николай Лысенко. Здесь находится его памятник, а также открыт музей. В Землянковской школе училась народная артистка Украины Р. Кириченко. В 2008 г. в Землянках ей сооружен памятник. Знаменитыми личностями Глобинщины стали братья Георгий и Платон Майбороды, которые ро-дились в с. Пелехивщина. В с. Устимовка жил и работал украинский писатель Ф. Роговой. В с. Горбы прошло детство украинского поэта-баснописца Л. Глибова. В Святиловке учился В. Виконник — народный артист СССР, заслуженный артист Украины, дирижер капеллы им. Б. Лятошинского в Киеве.
        Глобинщина — славный край хлеборобов и тружеников. Она богата плодородными грунтами, полноводными реками и живописными пейзажами.


       Hlobyno district is the largest in the region, it is located in the southern part of Poltava region, forming boundaries with Kremenchuk, Kozelschyna, Reshetylivka, Velyka Bahachka, Semenivska districts of Poltava region, Chornobai, Cherkasy, Chyhyryn districts of Cherkasy region and  Svitlovodsk district of Kyrovohrad region. Hlobyno district was formed on March 7, 1923 with 4 volosts – Hlobynska, Krynkivska, Pyrohivska and Pustovoitivska. In 1923-1930, the territory of the district was a part of Kremenchuk County, from February 1932 to September 1937 the district was included in Kharkiv region, and since September 22, 1937 it has been a part of Poltava region. The territory of Hlobyno has been populated since ancient times.
        414 archaeological finds were discovered here, including 354 mounds, as well as finds of such ages as Neolithic, Bronze, from the times of Cherniakhiv culture and of Kievan Rus.
       Hlobyno appeared at the beginning of the 18th century. Allegedly a small village Malenkyi Kahamlychok at the tributary of the Kagamlik occupied the place of the modern Hlobyno in the olden days. The first settlers of the small village were Ukrainian Cossacks, headed by the Cossack Hloba. The name of the settlement originated from his name. In the second half of the 18th century, Hlobyno was given to the caterer by Catherine II for the army during the war with Turkey, and later on to P. Rudenko, their counselor.
       Already in the 1770s Hlobyno owned a wooden Mykhailo Church. According to the census of 1781, the village recorded in Horodysk sotnia of Myrhorod Regiment, with the elimination of the regimental system, was transferred to Horodysk County of Kyiv vicegerency. Since 1796 the village has belonged to Kremenchuk County, Malorosia province, and in 1802 it was transmitted to Poltava.
         In 1833-1837, the new owner of the village built a new brick Mykhailo Church, where in 1857 a parish school for 40 students was ope-ned. In 1851 Hlobyno became a volost town. Before 1861 Hlobyno possessed 2 estates that belonged to A. Rudenko-Mahdenky’s descendants. At the turn of the 19th and 20th centuries the estates were owned by E. Kapnist (I. Kapnist’s wife) and M. Shaposhnyk.
         In 1878, the railroad was built near Hlobyno. Every year three fairs per year took place here.  In October and November 1905 riots occurred in Hlobyno. To suppress this uprising the troops were rallied. In 1910-1912, Hlobyno sugar factory was built.
         After the proclamation of the Soviet power Hlobyno became the center of Hlobyno district. December 16, 1976 Hlobyno was regarded as a town of regional subordination.
        Its land is rich in outstanding architectural and natural features. So in Brovarky village the Church of the Nativity of the Virgin Mary is situated. In the village of Oboznivka there is the Theophany Church. It was built in 1896-1901 by the project of the famous architect Nikonov for the money of landlord Panaiotov and his wife.
       The founder of the Ukrainian classical music and a prominent composer Mykola Lysenko was born in the village of Hrynky. Here is his monument as well as the museum. R. Kyrychenko, a people's artiste of Ukraine, used to attend Zemlianky School. In 2008, a monument was erected in Zemlianky in her honour. The most important natural feature of Hlobyno district is Mount Pyvykha. It is considered the highest point of leftbank Ukraine. From 1960, Mount Pyvykha is a historical and geological wildlife preserve and protected by the law. It is located in the village of Gradyzk on the shore of Kremenchuk reservoir. In 2008 Mount Pyvykha represented  Poltava region in all-Ukrainian Contest “7 natural wonders of Ukraine”.
        In addition to this, there is also State Sviatyliv Bird Sanctuary. Here the largest on Mainland Ukraine as well as diverse colony of herons is being protected. The colony comprises five kinds of herons, the total number of which equals to 1200-1400 species.
        Here one can come across a yellow heron, which is protected by the Red Book of Ukraine. The largest by area among wildlife reserves in Poltava region is Sulyn landscape reserve. It occupies 4,780 hectares of the territory of Sulyn Bay and Kremenchuk reservoir within the two districts, Hlobyno and Semenivka. One of the unique models of landscape architecture is Ustymiv State Arboretum. It is considered to have been founded by the courtier advisor, a doctor Vasyl Ustymovych, in honor of whom the village and the arboretum were later named. The first trees were planted in the arboretum in 1893.
        Among the other distinguished people of Hlobyno district were brothers Heorhij and Platon Mayboroda, who were born in the village of Pelehivschyna. In Ustymivka the Ukrainian writer F. Rohovyi lived and worked. In the village of Horby the childhood of the Ukrainian fabler L. Hlibov passed. V. Vikonnyk, a people's artist of the USSR, an honoured artist of Ukraine, a conductor of the choir of B. Liatoshynskyi in Kiev, studied in Sviatylivka.
       Globynschyna is a wonderful area of farmers and toilers. It has a plentiful supply of fertile soil, deep rivers and picturesque landscapes.

  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0407 сек, посетили 4181 раз.