НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Міська санітарно-епідеміологічна станція

Полтава, вул. Івана Мазепи, 57

(0532) 63-40-86

Головне Управління Держсанепідслужби в Полтавській області

Полтавська обл., м. Полтава, вул. Ватутина, 35 а

(0532) 60-62-65, 56-92-18, 2-87-38, 2-87-18

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы
       


         ГАДЯЧСЬКИЙ РАЙОН / Гадячский район / Hadіach district

          Історія району / История района / History of district  

          Гадяцький район розташований в північно-східній частині Полтавської області. Він межує із Зіньківським, Лохвицьким, Миргородським районами Полтавської області, а також із Лебединським та Липоводолинським районами Сумської області. Район було утворено 7 березня 1923 року. В його межах діє 1 міська і 27 сільських рад, які об`єднують 94 села.
          Історія Гадяцького краю оповита сивою давниною. На високому правому березі річки Псел з давніх часів селилися люди. До V-III ст. до н. е. відносяться скіфські кургани в селах Броварки, Дученці; скіфське городище в с. Книшівка, а до VIII-X ст. – слов`янське городище в с. Сари.
           Літопис самого Гадяча, що мав спочатку назву Гадяче, розпочався у зв’язку з будів-ництвом Посульської оборонної лінії в Х-ХІІІ ст. і до 1516 р. Гадяч став вже досить великим містом. Неподалік від нього на Красній гірці у 1442 р. був заснований Красногірський Гадяцький Миколаївський монастир. На початку XVII ст. споруджено Гадяцьку фортецю, у північно-східній частині якої розташовувався замок – її найдавніше укріплене ядро, де спочатку була резиденція власників міста.
           Гадяцький край поступово стає краєм козацької слави. В 1648 р. Гадяч стає центром одного із семи полків Полтавщини – Гадяцького, який проіснував, з невеликими перервами, до 1782 р. По різному правили гадяцькі полковники, але найвидатнішим із них став Григорій Грабянка, автор відомого козацького літопису.
          16 вересня 1658 р. Гадяч перетворився на політичну столицю України,  де, за ініціати-ви гетьмана Івана Виговського, було підписано “Гадяцький договір”, який вирішив подальшу долю українських земель. Жоден район Полтавщини, окрім Гадяцького, не може похвалитись тим, що його центр був колись столицею України, а саме в 1663-1668 р.р. Гадяч був резиденцією гетьмана Лівобережжя Івана Брюховецького. В той час місто розквітало: у ньому було зведено гетьманський палац, дерев`яну церкву Богоявлення Господнього, в якій знайшов останній спочинок Іван Брюховецький.
          В славні сторінки історії краю були вписані події Північної війни, а саме, оборона сотенного містечка Веприк від шведських військ в 1708-1709 р.р., де особливою завзятістю і хоробрістю відзначився козацький сотник Леонтій Масюк. До наших днів збереглася частина маєтку родини Масюків у селі Бобрик, що є історичною пам`яткою.
         У 1782 р. Гадяч став центром повіту Чернігівського намісництва, в цей же час було офіційно затверджено герб міста та повіту: на червоному щиті постать архистратига Михаїла, який золотим списом пронизує нечисту силу. Пізніше, Гадяч був приєднаний до Київського намісництва, в 1797 році став повітовим містом Малоросійської губернії, а у 1802 р. – Полтавської губернії. Поява в 1895 р. залізниці Гадяч-Лохвиця пожвавила розвиток міста і його околиць. 
        Буремними подіями відзначилося життя повіту в 1917-1921 р.р. Неодноразово район захоплювали німці, денікінці, червоноармійці. Активно діяли селянські повстанські загони, особливо під проводом Леонтія Христового.
        7 березня 1923 року стало днем народження нової адміністративно-територіальної одиниці – Гадяцького району. З часу свого утворення район мав як і славетні роки так і роки занепаду, особливо в часи голодомору 1932-33 р.р. та Великої Вітчизняної війни, але, все ж таки, відновився і в сучасних умовах є одним із найкращих на Полтавщині.
         На території району дуже багато пам`яток. На площі Революції у Гадячі знаходиться районний краєзнавчий музей, також у місті існує літературно-меморіальний музей сім`ї Драгоманових. В 1971 р. на дачі Драгоманових, де бувала і Леся Українка, було встановлено Пам`ятний знак.
        На будівлі, де в 1859-1865 р.р. жив і працював Панас Мирний, закріплено меморіальну дошку. В домі відкрита кімната-музей письменника. В місті є пам`ятник сім`ї Драгоманових, пам`ятник загиблим воїнам у Великій Вітчизняній війні, пам`ятник загиблим у Першій Світовій війні, пам`ятник землякам-чорнобильцям та воїнам-афган-цям.
        Дуже цікавою є споруда Гадяцького замку, де знаходився гетьманський палац. Крім того місто є центром паломництва туристів єврейського походження з різних країн світу (Ізраїлю, США, Канади, Польщі, Росії, Прибалтики), оскільки тут, в 1813 р. був похований засновник хасидизму Шнеур-Залман (Алтер Ребе, 1745-1813).
           На території Гадяцького району збудовано багато церков. Окрасою міста є Свято-Ус-пенська церква в Гадячі або Всіхсвятська церква 1836 р. В селі Бобрик існує Свято-Покровська церква, а в селі Вельбівка — Свято-Троїцька. Свято-Успенська церква в селі Веприк, яка зараз прикрашає це живописне село, була побудована в 1821 р., крім того в 1823 р. на центральній площі цього села замість дерев`яної була побудована кам`яна Миколаївська церква. Окрасою села Лютенька є Свято-Успенська церква. Діє також Покровський собор в селі Плішевець, Свято-Покровська церква в Соснівці та Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Харківці.
         Гадяцький край неоціненно багатий на культурно-історичні надбання та народні традиції, що примножуються і розвиваються в даний час.


          Гадячский район расположен в северо-западной части Полтавской области. Он граничит с Зеньковским, Лохвицким, Миргородским районами Полтавской области, а также с Лебединским и Липоводолинским районами Сумской области. Район был создан 7 марта 1923 года. В его пределах действуют 1 городской и 27 сельских советов, которые объединяют 94 села.
          История Гадячского района уходит корнями в древность. На высоком правом берегу реки Псел с давних времен селились люди. До V-III тыс. до н. э. относятся скифские курганы в селах Броварки, Дученцы, скифское городище в с. Кнышевка, а до 8-10 в.в. — славянское городище в с. Сары.
         Летопись самого Гадяча, который имел изначально название Гадяче, началась в свя-зи со строительством Посульской обороной линии в Х-ХІІІ в.в. и до 1516 г. Гадяч стал уже большим городом. Неподалеку от него на Красной горке в 1442 г. был основан Красногорский Гадячский Николаевский монастырь. В начале XVII в. построено Гадячскую крепость, в северо-западной части которой размещался замок – ее древнейшее укрепленное ядро, где вначале находилась резеденция владельцев города.
          Гадячский край постепенно становится краем казацкой славы. В 1648 г. Гадяч ста-новится центром одного из семи полков По-лтавщины – Гадячского. Просуществовал он, с небольшими перерывами, до 1782 г. По-разному правили гадячские полковники. Самым знаменитым из них стал Григорий Грабянка, автор известной казацкой летописи.
         16 сентября 1658 г. Гадяч превратился в политическую столицу Украины, где был подписан, по инициативе гетьмана Ивана Выговского, «Гадячский договор», который решил дальнейшую судьбу украинских земель. Ни один район Полтавской области не может похвалиться тем, что его центр был когда-то столицей Украины, а именно в 1663-1668 г. Гадяч был резиденцией гетьмана Левобережья Ивана Брюховецкого. В это время город процветал: в нем было возведено гетьманский дворец, деревянную церковь Богоявления Господнего, в которой обрел покой Иван Брюховецкий.
         В славные страницы истории края были вписаны события Северной войны, а именно оборона сотенного городка Веприк от шведских войск в 1708-1709 г.г., где особенным героизмом и храбростью отличился казацкий сотник Леонтий Масюк. До наших дней сбереглась часть усадьбы семьи Масюков в с. Бобрик, которая является исто-рической памяткой. В 1782 г. Гадяч стал центром уезда Черниговского наместничества, в это время был официально утвержден герб города и уезда: на красном щите фигура архистратига Михаила, который золотым копьем пронзает нечистую силу. Позже Гадяч был присоединен к Киевскому наместничеству, в 1797 г. стал уездным городом Малорусской губернии, а в 1802 г. – Полтавской губернии.
        Появление в 1895 г. железной дороги Гадяч-Лохвица ускорила развитие города и его окресностей. Трагическими событиями отличалась жизнь уезда в 1917-1921 г.г. Не единожды район захватывали немцы, деникинцы, красноармейцы. Активно действовали сельские повстанческие отряды, особенно под предводительством Леонтия Христового. 7 марта 1923 г. стало днем рождения новой территориально-административной единицы – Гадячского района. Со времени своего создания район имел как славные годы так и годы упадка, особенно голокост и события Великой отечественной войны, но все же он восстановился, и в современных условиях является одним из лучших в Полтавской области.
         На территории района очень много исторических памяток. На площади Революции находится районный краеведческий музей, также существует Гадячский литературно-мемориальный музей семьи Драгомановых. В 1917 г. на даче Драгомановых, где часто жила Леся Украинка, был установлен памятный знак.
        На здании, где в 1859-1865 г.г. жил и работал Панас Мирный, установлена мемо-риальная доска. В доме открыта комната-музей писателя. В городе установлен памятник семье Драгомановых, памятник погибшим воинам в Великой Отечественной войне, памятник погибшим в Первой мировой войне, памятник замлякам-чернобыльцам и воинам-афганцам.
        Очень интересным является сооружение Гадячского замка, где находился гетьманский дворец. Кроме того город — центр паломничества туристов еврейского происхождения из разных стран мира (Израиля, США, Канады, Польши, России, Прибалтики), так как здесь в 1813 г. был захоронен основатель хасидизма Шнеур-Залман (Алтер Ребе, 1745-1813).
         На территории Гадячского района построено много церквей. Украшением города служит Свято-Успенская церковь в Гадяче, здесь же находится Всесвятская церковь 1836 г. В с. Бобрик есть Свято-Покровская церковь, а в с. Вельбивка — Свято-Троицкая. Свято-Успенская церковь в с. Веприк, которая сейчас украшает это живописное село, была построена в 1821 г., кроме того в 1823 г. на центральной площади этого села вместо деревянной была построена каменная Николаевская церковь. Украшением с. Лютенька является Свято-Успенская церковь. Действует также Покровский собор в с. Плишевец, Свято-Покровская церковь в с. Сосновка и церковь Рождества Пресвятой Богородицы в с. Харьковцы.
        Гадячский край неоценимо богат культурно-историческим наследием и народными традициями, которые приумножаются и развиваются в настоящее время.

        Hadiach district is located in the north-eastern part of Poltava region, forming boundaries with Zinkiv, Lokhvytsia, and Myrhorod districts of Poltava region, as well as with Lebedyn and Lypovodolyna districts of Sumy region. The district was formed on March 7, 1923. There is a city and 27 rural councils operating within its boundaries, which unites 94 villages.
       The history of Hadiach district dates from the olden days. People have always settled on the high right bank of the River Psel since ancient times. The Scythian burial mounds in the villages Brovarky and Duchentsi along with the Scythian ancient settlement in the village of Knyshivka trace back to the 5-3 century BC while a Slavic ancient settlement in Sary village dates back to the 8-10 century.
       The chronicle of Hadiach itself that was originally called Hadiache started to be kept in connection with the construction of Posulska defensive line from the 10-13 century to 1516. Hadiach was already quite a large city. Krasnogirsk Hadiach Mykolaiv monastery was founded not far away on Red Hill in 1353.
        In the early 17th century Hadiach fortress was erected in the north-eastern part of which the castle was located, its earliest fortified core, which was originally the residence of the city owners. Hadiach district is gradually becoming the area of Cossack glory. In 1648, Hadiach became the center of one of the seven regiments of Poltava region – Hadiach and it existed with minor interruptions to 1782. The colonels of Hadiach ruled differently, but the most outstanding one among them was Hrygoriy Grabianka, the author of the famous Cossack Chronicles.
       On September 16, 1658, Hadiach was trans-formed into the political capital of Ukraine, where on the initiative of the Hetman Ivan Vyhovskyi Hadiach agreement was signed, which decided the fate of the Ukrainian lands. Neither district but Hadiach can boast that its center used to be the capital of Ukraine, namely in 1663-1668 Hadiach was the residence of the Hetman of left-bank Ukraine Ivan Briuhovetskyi. At that time the town was thriving, the Hetman Palace and a wooden church of the Epiphany of the Lord, in which Ivan Briuhovetskyi found peace, were built there. On the glorious pages of the district history were carved the events of the Northern War, namely the defense of the sotnia village of Vepryk from the Swedish troops in 1708-1709, where a Cossack sotnyk Leontij Masiuk distinguished himself by special perseverance and fearlessness. A part of the family estate of Masiuky in the village of Bobryk, being a historical monument, was preserved till the present time.
        In 1782, Hadiach became the center of the district of Chernihiv vicegerency, at the same time the emblem of the city and the district was officially approved (on a red shield the Archi-stratigus Michael pierces devildom with a golden spear). Hadiach was later attached to Kiev vicegerency and in 1797 became a district city of Malorosijska province, and in 1802 of Poltava province.
        The advent of the railway Hadiach Lokhvytsia in 1895 ushered in the development of the city and its surrounding area. The district faced violent events in 1917-1921. It was captured by the Germans, Denikin’s White Guards and Red Army soldiers repeatedly. The peasant insurrectional detachments were utterly active, especially under the command of Leontij Khrystovyi. March 7, 1923 was the birthday of the new administrative-territorial unit, Hadiach district. Since its formation the district had glorious years as well as years of decline, especially during the famishment of 1932-33 and the Great Patriotic War, but managed to recover and in the modern conditions is one of the best in Poltava region.
        The territory of the district abounds in a great number of monuments. There is the District local history museum on the square of the revolution as well as Hadiach literary and memorial museum of the Drahomanovs. In 1971 in area of the country house owned by the Drahomanovs, where Lesya Ukainka stayed, a monument was erected.
        On the building, where in 1859-1865, Panas Myrny lived and worked, a commemorative plate was placed. In the house a museum room of the writer was opened. In the city there are monuments to the Drahomanovs, to the Warriors died in the Great Patriotic War and in the First World War, to the fellow-countrymen of  Chernobyl and Afghanistan victims.
        The structure of Hadiach castle, in which the Hetman palace was situated, is very interesting. In addition, the city is a center of pilgrimage for the tourists of Jewish origin from different countries all over the world, because here the founder of Hasidism Shneur-Zalman (Alter Rebe, 1745-1813) was buried in 1813. A great number of churches were built on the territory of Hadiach district. The first one is the church of the Holy Dormition in Hadiach and also the All Saints Church dating back to 1836. The church of the Patronage of the Mother of God is situated in the village of Bobryk and the Holy Trinity church is in the village of Velbivka. The church of the Holy Dormition is located in the village of Vepryk, which now decorates this picturesque village, was originally built in 1821, furthermore, in 1823, on the central square of the village instead of a wooden one a brick church was built in Mykolaiv. There is also the Intercession Cathedral in the village of Plishevets, the Church of the Patronage of the Mother of God in Sosnivka and the Church in the village of Kharkivtsi.
  Hadiach district is undoubtedly rich in cultural and historical heritage and folk traditions that are currently being augmented and developed.


  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.0496 сек, посетили 4187 раз.