НОВЫЕ СТРАНИЦЫ

Оператор АЗС

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Промоутер

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

IT спеціаліст

Розмістити вакансію у цій рубриці: 096 484 62 40, 067 730 20 45

Партнеры

Золотые страницы Херсона

Районы




Посещаемость




Путеводитель





Рекомендуем



Херсон, Золотые страницы


Чорнухинський район /  Чернухинский район / Chornukhy district

Історія району / История района / History of district 

          Чорнухинський район розташований в північно-західній частині Полтавської області. Район межує на півдні з Лубенським, на сході з Лохвицьким, на заході з Пирятинським районами Полтавської області, на півночі з Варвинським районом Чернігівської області. Як територіально-адміністративна оди-ниця Чорнухинський район був утворений в березні 1923 р. У районі розташовано 42 населені пункти (1 селище міського типу і 41 село), які підпорядковані 1 селищній та 12 сільським радам.
  Археологічні знахідки на території краю свідчать, що ці землі були заселені на початку нашої ери східнослов`янськими племенами. В IX ст. вони належали до землі сіверян і входили до володіння хазар, потім вони відійшли до Київської Русі. Облаштування Посульської оборонної лінії, яка проходила по річці Сулі та по Сульсько-Удайському межиріччі, зумовило заселення берегів річок Удай та Многа. В першій по-ловині XVII ст. виникла більшість сучасних населених пунктів чорнухинського краю, які зустрічаються в історичних документах, позначаються на картах. В “Книге Большому Чертежу”, яка була складена в 1627 р., в Розрядному наказі є записи і про Чорнухинську землю. Чорнухи, як і Піски, Курінька, Мелехи, Пізники, Білоусівка та інші села Чорнухинського краю, вперше нанесені на карту в 1650 р. саме Бопланом. Значна частина поселень була знищена ще під час нападів монголо-татар, а інші були у їх во-лодіннях до 1320 р. Потім ці землі потра-пили під литовське панування, а після Люблінської унії під вплив Речі Посполитої.
  В третій чверті XVI ст. чорнухинські землі увійшли до складу новоствореного Переяславського староства, а на кінець першої чверті XVII ст. вони були розподілені між Черкаським, Переяславським та Миргородським староствами, які входили до складу Київського воєводства. Три сотні, дві Чорнухинські і Городиська, в 1648 р. входили до складу Лубенського полку, а після Зборівського договору ці сотні разом з Курінською увійшли до Кропивенського полку. Після його ліквідації в 1658 р. дві Чорнухинські сотні злилися в одну і увійшли до Лубенського полку. Під час російсько-шведської війни чорнухинці були на боці російських військ. 11 грудня 1708 р. до Чорнух прибув полковник Функе зі своїм загоном, але зу-стрів стійку відсіч з боку жителів містечка. Шведи неодноразово штурмували Чорнухинську фортецю. Пізніше, про бої в Чорнухах, полковник Функе розповідав учаснику походу Карла XII на Україну полков-нику Поссе. До цих пір в меморіальному музеї Г. Сковороди знаходиться ключ від чорнухинської церкви, яку підпалили шведи.
  30-ті роки XIX ст. в Росії характеризувалися кризою феодально-кріпосницької системи. Селяни вже не могли витримувати утисків. Тому в 1840 р. у с. Вороньки відбулося повстання, на придушення якого було кинуто майже полк солдат. Над бунтівниками жорстоко розправилися: декого забили палицями до смерті, інших заслали до Сибіру, а 150 сімей переселили в безлюдний степ в с. Максиміліанівка (Донбас).
   В середині ХIХ ст. на чорнухинських землях вирощувався хліб, тютюн, в поміщицьких маєтках добре розвивалося садівництво та бджільництво. Вироби парусинової фабрики поміщика Паульсона з м. Городища відправляли в Одесу для потреб флоту. В луговицькому помісті Савицького було налагоджено виробництво килимів. Не дивлячись на відміну кріпацтва, становище селян залишалося вкрай тяжким, тому у той час селянські виступи на Полтавщині набували все ширшого розмаху.
  Багато чорнухинців були учасниками 1-ї світової війни та революційних подій 1917 р. Після встановлення радянської влади 7 березня 1923 р. було утворено Чорнухинський район, і існував він до кінця 1962 р., коли Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. “Про укрупнення сільських районів Української РСР” його було ліквідовано. Та 8 грудня 1966 р. район було знову відновлено.
  У Чорнухах народився видатний український поет, філософ, просвітитель Григорій Сковорода. В селищі знаходиться літературно-меморіальний музей Г. Сковороди з садибою його батьків. В Чорнухинському районі є пам`ятний знак на честь 1100-річчя заснування села Городище. В Ковалях існує хрест та пам`ятна плита встановлені на місці де знаходилась Михайлівська церква, яку було зруйновано в 1930 р. Релігійною пам`яткою є Свято-Покровська церква в Чорнухах. На території району є 6 заповідних зон: “Монастирище”, “Балка Мангаревщина” (заказники ландшафтні), “Харсіцька полона” (заказник ботанічний), “Заплава р. Многа”, “Піско-Удайський” (заказники гідрологічні) та “Липова дача” (заповідне урочище).
  Чорнухинщина багата на історичні та культурні пам`ятки, мальовничу природу. Не випадково її називають Швейцарією Полтавщини.

  Чернухинский район располагается в северо-западной части Полтавской области. Район граничит на юге с Лубенским, на востоке — с Лохвицким, за западе — с Пирятинским районами Полтавской области, на севере с Варвинским районом Черниговской области. Как территориально-административная единица Чернухинский район был создан в марте 1923 г. В районе разме-щено 42 населенных пункта (1 поселок городского типа и 41 село), которые подчиняются 1 поселковому и 12 сельским советам.
  Археологические находки на территории края свидетельствуют о том, что эти земли были заселены в начале нашей эры восточнославянскими племенами. В IX в. они относились к землям северян и входили во владения хазар, потом отошли к Киевской Руси. Обустройство Посульской оборонной линии, которая проходила по реке Сула и по Сульско-Удайскому междуречью, обусловило заселение берегов рек Удай и Многа. В первой половине XVII в. возникло большинство современных населенных пунктов чернухинского края, которые встречаются в исторических документах, обозначаются на картах.
  В «Книге Большому Чертежу», которая была сложена в 1627 г., в Разрядном приказе есть записи о Чернухинской земле. Чернухи, как и Пески, Куринька, Мелехи, Пизныки, Белоусовка и другие села Чернухинского края, были впервые нанесены на карту французского инженера Г. Боплана в 1650 г.
   Значительная часть поселений была уничтожена во времена набегов монголо-татар, а другие находились в их владениях до 1320 г. Потом эти земли попали под литовскую власть, а после Люблинской унии под влияние Речи Посполитой.
  В третьей четверти XVI в. Чернухинские земли вошли в состав новосозданного Переяславского староства, а в конце первой четверти XVII в. они были распределены между Черкасским, Переяславским и Миргородским староствами, которые входили в состав Киевского воеводства. Три сотни, две Чернухинские и Городищенская, в 1648 г. входили в состав Лубенского полка, а после Зборовского договора эти сотни вместе с Куринской вошли в состав Кропивенского полка. После его ликвидации в 1658 г. две Чернухинские сотни слились в одну и вошли в Лубенский полк.
  Во время российско-шведской войны чернухинцы были на стороне русских войск. 11 декабря 1708 г. в Чернухи прибыл полковник Функе со своим отрядом, но встре-тил отпор со стороны жителей городка. Шведы не единожды штурмовали Черну-хинскую крепость. Позже, о боях в Чернухах, полковник Функе рассказывал участнику похода Карла XII на Украину — полковнику Поссе. До сих пор в мемориальном музее Г. Сковороды находится ключ от чернухинской церкви, которую сожгли шведы.
  30-е годы XIX в. в России характеризовались кризисом феодально-крепостнической системы. Крестьяне уже не могли выдерживать давления. Потому в 1840 г. в с. Вороньки произошло восстание, на подавление которого был кинут почти полк солдат. Над бунтарями жестоко расправились: некоторых бунтарей забили до смерти,  других отправили в Сибирь, а 150 семей переселили в безлюдную степь, в с. Макси-мильяновка (Донбас).
   В середине ХIХ в. на чернухинских землях выращивали хлеб, табак, а садоводство и пчеловодство было поставлено на высокий уровень, особенно в помещичьих усадьбах. Изделия парусиновой фабрики помещика Паульсона из г. Городище отправляли в Одессу на нужды флота. В луговицкой усадьбе Савицкого изготавливали ковры. Несмотря на отмену крепостного права, положение крестьян было очень тяжелым, поэтому крестьянские выступления на Полтавщине приобретали все более широкий размах.
Мноие чернухинцы были участниками Первой мировой войны, революционных событий. После установления советской власти 7 марта 1923 г. был создан Чернухинский район, и существовал он до конца 1962 г., когда Указом Президии Верховного Совета УССР от 30 декабря 1962 г. «Об укрупнении сельских районов Украинской ССР» район был ликвидирован. А 8 декабря 1966 г. Чернухинский район снова был восстановлен.
  В Чернухах родился известный украинский поэт, философ, просветитель Григорий Сковорода. В поселке находится литературно-мемориальный музей Г. Сковороды с усадьбой его родителей. В Чернухинском районе есть памятный знак в честь 1100- летия основания села Городище. В Ковалях существуют крест и памятная плита, установлены они на месте где находится Михайловская церковь, которая была разру-шена в 1930-х г.г. Религиозным памятником является Свято-Покровская церковь в Чернухах. На территории района существует 6 заповедных зон: “Монастырище”, “Балка Мангаревщина” (заказники ландшафтные), “Харсицкая полона” (заказник ботанический), “Заплава” (урочище).
  Чернухинский район богат на исторические и культурные памятки, живописную природу. Не случайно его называют  Швейцарией Полтавщины.

Chornukhy district is located in the north-western part of Poltava region, forming boundaries with Lubny, Lokhvytsia in the east, Pyriatyn districts of Poltava region in the west, Varvyn district area of Chernihiv region in the north. As a territorially-administrative unit Chornukhy district was formed in March 1923. There are 42 settlements (an urban-type settlement and 41 villages), which are managed by 1 township and 12 rural councils.
  Archaeological finds in the district indicate that these lands were inhabited long ago, at the beginning of our era by eastern Slavic tribes. In the 9th century they belonged to the northerners and Khazars, and later to Kievan Rus. Settlement along Posullia defensive line, along the Sula River and the area between the Sula and the Uday led to settlement of the banks of the Uday and the Mnoga. In the first half of the 17th century most modern settlements of Chornukhy district appeared, which are found in historical documents and marked on maps. Chornukhy as well as Pisky, Kurinka, Melekhy, Piznyky, Bilousivka and other villages of Chornukhy district were first marked on the map in 1650 by Boplan. Most settlements were destroyed during Mongol-Tatar attacks, while others were in their properties to 1320. Then these lands were under the rule of Lithuania, and after the Union of Lublin under the influence of the Polish-Lithuanian Common-wealth.
  In the third quarter of the 16th century Chornukhy district was part of a newly created Pereiaslav starostvo and at the end of the first quarter of the 17th century they were distributed between Cherkasky, Pereiaslav and Myrhorod starostvos that used to be part of the Kiev province. Three sotnias, two of Chornukhy and Horodysche in 1648 formed part of the Lubny Regiment, and after the Zborivka agreement these sotnias together with the sotnia of Kurinky belonged to Kropyva regiment. After its elimination in 1658, two Chornukhy sotnias fused into one and entered the Lubny Regiment. During the Russian-Swedish war, the Chornukhy inhabitants supported Russian troops. Swedes repeatedly attacked Chornukhy fortress.
  The 1830s were years characterized by a crisis of Russian feudal system. The peasants no longer could withstand the oppression. Therefore, in 1840 in Voronky there was a rebellion and almost a regiment of soldiers was used to put it down. The rebels were punished violently, some were beaten to death with sticks, the others were exiled to Siberia, and 150 families moved to a deserted steppe in the village of  Maksymilianivka (Donbas).
  In the middle of the 19th century wheat and tobacco were grown in Chornukhy district, and gardening and beekeeping were at a high level, especially in landlords’ estates. In Lugovtsi estate of Savytsky was the production of carpets. Despite the abolition of serfdom, the peasants’ condition remained extremely harsh.
Peasant rebellions in Poltava region were gaining a wider scope. Among active organizers of the social upheaval was Chornukhy ministerial school teacher Batiyevsky and secular school teacher Leinytsky.
  Many Chornukhy inhabitants were participants in the First World War as well as revolutionary events. After the establishment of Soviet power on March 7, 1923, Chornukhy district was formed and it existed by the end of 1962, when the Decree of the Presidium of the Vekkhovna Rada of the Ukrainian SSR from 30 December 1962 “On extension rural areas” the district was eliminated. And on December 8, 1966, the district was restored.
  Chornukhy was a birthplace of a renowned Ukrainian poet, philosopher and educator Hryhoriy Skovoroda. In the village there is Skovoroda Literary-Memorial Museum with a country estate of his parents. In Chornukhy district there is a memorial sign in honour of the 1100-anniversary of the founding of the village Horodyshche. Also Kovali has a cross and a memorial plate installed on the place where there was St Nicholas Church, destroyed in 1930. A religious sight is Church of the Intercession in Chornukhy. Within the territory of the district there are 6 protected areas: Monastyrysche, Balka Manharevschyna, Harsitska Polona, the floodplain of the Mnoga River, Pisko-Udaisky and Lypova Dacha.
  Chornukhy district is rich in historical and cultural sights, picturesque nature. It no mere chance that it is called Poltava Switzerland.

  
ПП "Издательство Арта" © 2005 - 2017
Главная / Каталог / Партнеры / Вопросы / Контакты / Авторизация
Разработка и дизайн сайта: студия "Конструктив"

Страница сгенерирована за 0.1310 сек, посетили 2458 раз.